Сепаратизм – суть, типи, цілі та аналоги феномена
Сепаратизм – (лат. Separatus – окремий) – це теоретичне і політичний рух практикує ідею відокремлення від єдиної держави частини території з метою підвищення її статусу до автономного самоврядування або побудови повноцінного суверенної держави. Причиною сепаратизму, як правило, є грубе порушення основних прав людей на двох типових напрямках:
- Попрання етнічних і расових особливостей і прав; Пригнічення за релігійними ознаками.
Типи, цілі та наслідки сепаратизму
Незважаючи на вузький спектр типовий класифікації, відмінності між етнічною та релігійною першопричинами сепаратизму істотні.
|
|
Цілі сепаратизму розходяться по трьох напрямках:
- Відділення для створення нової незалежної держави. Відділення від однієї держави для вступу в інше. Широка автономізація, при збереженні території в складі держави.
Третя мета не відповідає основному принципу сепаратизму – відділенню, але в разі розвитку етнічного сепаратизму вона працює в плані збільшення економічних і політичних свобод народів, які претендують на автономію.
У сепаратизмі укладено нерозв’язне на даний момент протиріччя: з одного боку сепаратизм нарешті визнані міжнародним співтовариством принципи суверенітету і територіальної цілісності держави. З іншого боку, право народів на самовизначення, деколонізація та національно-визвольні рухи узаконюють сепаратизм. Наслідком такого протиріччя найчастіше є найгостріші і кровопролитні конфлікти, як всередині держави, так на міжнародній арені.
Сепаратизм і національно-визвольні рухи
Подібність сепаратизму і національно-визвольного руху проявляється не тільки в методах боротьби, але і в деяких ідеологічних установках. Однак в умовах сучасної політичної кон’юнктури ставлення до сепаратизму і національно-визвольного руху істотно різняться:
“Національно-визвольний рух” приймається як позитивне і прогресивне явище, підтримуване найширшими верствами населення.
“Сепаратизм” – це шкідливе і непотрібне суспільно-політичний рух пасіонарного меншини, при емоційної підтримки незначної частини народу.
Національно-визвольні рухи мають антиімперіалістичний і антиколоніальні характер боротьби не тільки з транснаціональним капіталом і метрополіями, а й з місцевою компрадорської елітою. Цілі досягаються в основному збройною боротьбою, але є і приклади мирного вирішення проблеми. Сепаратизм ж відрізняється тим, що організовується регіональними елітами, підтримуваними певними соціальними групами. Методом вирішення завдань сепаратизму є: тиск на центральну владу і підрив засад існуючої державності.
У деяких країнах сепаратистські рухи існують легально, однак законодавства переважної більшості країн кваліфікують сепаратизм як злочин. Їх правові норми передбачають різні види санкцій за публічні заклики до зміни існуючих кордонів держави в результаті сепаратного відділення територій.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)