Сатира в повісті М. Булгакова “Собаче серце”

Повість М. Булгакова “Собаче серце” є яскравим прикладом вітчизняної сатиричної прози. Якщо вдуматися серйозно в її зміст, то можна помітити, що це глибоко філософський твір. Однак “Собаче серце” відрізнялося від своїх сатиричних сучасників. Тоді як багато творіння тієї епохи критикували тільки те, що було завгодно влади, ця повість була багатошаровою, тобто кожен міг її розуміти по-своєму. Для одних це всього лише гумористичне відображення дійсності, для інших – сатира на чиновників і бюрократів, для третіх – просто філософський сарказм автора.

Основу сюжету становить іронічна трансформація, схоже біблійної, яка стає історією про незвичайне науковому експерименті. Професор Преображенський разом зі своїм асистентом Борменталем проводять експеримент над бездомним псом Шариком з пересадки йому людських органів. У надії, що ця операція відкриє секрет довголіття, вони імплантують собаці гіпофіз колишнього кримінальника Клима Чугункина. Результат виявився несподіваним. Шарік поступово олюднився, став вимовляти слова, в основному лайливого змісту. Більш того, в минулому добросердий і вірний пес перетворився на жорстокого хама, злодія і алкоголіка. А під впливом пролетаря Швондера і зовсім осмілів, став вимагати кімнату в квартирі професора. Швондер також наполіг, щоб новому мешканцеві видали паспорт на ім’я Поліграфа Поліграфовича Шарікова.

Провідним прийомом створення сатиричного зображення стає гротеск. В образі Шарикова все вказує на сатиричне викриття бездуховного світу “нового” члена суспільства. Будучи невихованим і неосвіченим, він рветься до влади і намагається нашкодити інтелігенції. Згодом Шариков влаштувався на роботу і не ким-небудь, а завідувачем підвідділом очистки Москви від бродячих тварин. Цей цинізм ситуації змушує професора задуматися про наслідки свого експерименту. Останньою краплею стає поява людей у міліцейській формі з доносом від Швондера і Шарікова. Професору пощастило, що справі не дали хід, але потрібно було діяти. Так з об’єкта сатири Преображенський стає викривачем навколишнього хаосу. Він упевнений, що головна розруха в голові “нових” людей і їх безпросвітної ліні. Якби вони займалися суспільно корисною справою, то і розрухи б не було.

Своєрідно завершується конфлікт між діючими особами. За допомогою Борменталя професор повертає Шарикову його первісний вигляд і все стає на свої місця. Адже, як відомо, “наука ще не знає способу звертати звірів в людей”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3.67 out of 5)

Сатира в повісті М. Булгакова “Собаче серце”