Саморегуляція організму в процесі самолікування
Ви захворієте кожен раз, коли в транспорті хтось чхнув поруч? Або коли промочите ноги? Кожен поріз пальця або подряпина змушують вас довго лікуватися у хірурга? Думаємо, немає. Найчастіше такі епізоди не тягнуть за собою трагічних наслідків. Зазвичай ми навіть не акцентуємо на цьому увагу. Чого не можна сказати про імунну систему, про механізми фагоцитозу, згортання крові, регенерації – вони завжди “на посту”. Саме їх невтомна робота забезпечує наше повсякденне безтурботність щодо здоров’я.
Якщо людина порізала палець, система згортання крові подбає про зупинку кровотечі, імунна система знищить потрапили в ранку бактерії і впорається із запаленням, про загоєнні ранки теж можна не турбуватися – адже є механізм регенерації тканини.
Будь-які негативні зовнішні впливи “запускають” захисні і адаптаційні механізми організму. При цьому захисні механізми клітини, тканини, органу або всього організму спрямовані в першу чергу на збереження сталості внутрішнього середовища (підтримка ентропії), за рахунок запобігання або якнайшвидшого припинення патологічного впливу чужорідних агентів, до яких в рівній мірі відносяться і вірус, і алерген, і скалка.
Організм підтримує на генетично заданому рівні сотні тисяч параметрів, незважаючи на зовнішні впливи. Давайте намалюємо просту схему (рисунок 2.1.1), яка відображатиме процес відпрацювання різного за інтенсивністю зовнішнього впливу біологічною системою – кліткою або організмом в цілому.
Однак механізми саморегуляції мають межі стійкості. Механізм гомеостазу повертає змінений параметр до нормального значення в разі, якщо зовнішній вплив інтенсивністю або тривалістю дії не вивело систему за межі зони стійкості.
Наведемо простий приклад впливу зовнішніх впливів, що відрізняються за тривалістю і інтенсивності на систему. Якщо поруч з вами пасажир в метро двічі чхнув, найімовірніше, на вашому самопочутті це не відіб’ється. Якщо він чхає безперервно, або багато людей навколо чхнути по разу, а ви змушені перебувати поруч з ними протягом всієї тривалої поїздки, ймовірність виходу гомеостата за межі зони стійкості різко підвищується.
До тих пір поки організм справляється з впливом негативних факторів навколишнього середовища, самопочуття людини не погіршується.
Як тільки вплив зовнішнього впливу вивело систему за межі зони стійкості, розвивається гостре захворювання.
При вживанні в їжу неякісних продуктів проявляється клінічна картина отруєння (харчової токсикоінфекції) – нудота, блювота, біль у животі, пронос, підвищення температури тіла, головний біль і так далі. При тривалому перебуванні в жарку сонячну погоду на пляжі без головного убору може розвинутися тепловий удар як неприємне доповнення до опіку шкіри.
Якщо на етапі гострого захворювання була надана адекватна медична допомога, а негативний вплив триває, організм навіть силами резерву не справляється з таким навантаженням, і захворювання переходить в хронічне. Хронічне захворювання повністю вилікувати практично не вдається, але в ході лікування стан можна стабілізувати.
Протидія організму негативних зовнішніх факторів за допомогою систем саморегуляції і адаптації, захисних механізмів, закладених в нас природою, запрограмованих генетично, є по суті самолікуванням на рівні фізіології.
Протидія організму негативних зовнішніх факторів за допомогою систем саморегуляції і адаптації є самолікуванням на рівні фізіології.
Поряд з фізіологією в процесі самолікування бере участь підсвідомість, “запускає” захисні механізми на рівні вегетативної і центральної нервової системи. Ми, не замислюючись, ховаємося теплою ковдрою, коли нас б’є озноб, вживаємо багато рідини при підвищеному потовиділенні (наприклад, під час лихоманки), відмовляємося від їжі в гострий період харчової токсикоінфекції. Підкіркові структури мозку керують нашим неусвідомленим поведінкою. Накрившись ковдрою, людина зберігає енергію (тепло), що виникає жага, в результаті, запобігає зневодненню організму, а відсутність апетиту виключає додаткове навантаження на шлунково-кишковий тракт. Людина підсвідомо завжди прагне поліпшити своє самопочуття. Таким чином, самолікування на рівні підсвідомості є природною реакцією організму на зовнішній вплив.
Самолікування на рівні підсвідомості є природною реакцією організму на зовнішній вплив.
Той рівень вищої нервової діяльності, якого досягає свідомість людини, породив новий для природи процес. Усвідомлення власного стану, в тому числі здоров’я або хвороби, оцінка самопочуття і, при необхідності, вироблення на цій основі свідомої поведінки, спрямованого на лікування – це найвищий ступінь, на яку зміг піднятися людина. Історично цей процес супроводжувався не тільки виникненням понять лікування і самолікування, але і протиставленням їх один одному. Стали з’являтися і носії досвіду лікування (лікування) – в різний час у різних народів ними були жерці, шамани, знахарі, чаклуни, травники, цілителі, і, нарешті, лікарі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)