Home ⇒ 👍Література ⇒ САЛОМЕЯ – МИКОЛА ЗЕРОВ
САЛОМЕЯ – МИКОЛА ЗЕРОВ
П. Филиповичу
Там левантiйський мiсяць дiє чари
I колихає в серцi теплу кров,
Там диким цвiтом процвiла любов,
I все в кровi – шоломи i тiари.
А з водозбору вiщуванням кари
Гримлять громи нестриманих промов…
Йоканаан!.. Не ясний шум дiбров, –
В його словах пустиня i пожари.
I Саломея!.. Ще дитя (дитя!),
А п’є страшне, отруєне пиття
I тiльки меч i помсту накликає.
Душе моя! Тiкай на корабель,
Пливи туди, де серед бiлих скель
Струнка, мов промiнь, чиста Навсiкая.
18.06.1922
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Related posts:
- КНЯЗЬ ІГОР – МИКОЛА ЗЕРОВ Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним, Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів: “Нум, русичі, славетні дні спом’янем, Покажем шлях кощеям препоганим До Лукомор’я голих берегів!” А любо Дону шоломом зачерпти!. . Одважний князю, ти не знаєш смерти, Круг […]...
- Олександрія – МИКОЛА ЗЕРОВ Згасає день, і море вечоріє, Пасатний вітер нам вітрила рве, І чорний корабель спішить-пливе До портових огнів Олександрії. Он в сутіні велике місто мріє, Двигтить і дихає, немов живе, 0 серце світу, муз житло нове, Наш Геліконе, наша Пієріє! Ми скрізь були, нас вабив світ сирен, Сарматський степ, і мармури Антен, І Сапфо чорна скеля […]...
- Короткий зміст “Саломея” Уайльд Соломія – пасербиця царя Ірода царя і дочка дружини Ірода – Іродіади, яка була проклята пророком на ім’я Джоканаан (відомим як Іоанн Хреститель в Біблії). Він каже, що шлюб короля є незаконним, тому що Іродіада є вдовою брата Ірода. За це Іван Хреститель був ув’язнений у в’язницю. В Біблії Саломея допомагає своїй матері помститися Іванові […]...
- Класики – МИКОЛА ЗЕРОВ Ви вже давно ступили за порiг є Життя земного, лiрники-пiвбоги I голос ваш – рапсодiї й еклоги – Дзвенять у тьмi Аїдових дорiг. I чорний сум, безмовний жаль налiг На берег наш, на скитськi перелоги – Невже повiк не знайдете спромоги Навiдатись на наш пiвнiчний снiг? I ваше слово, смак, калагатiя Для нас лиш порив, […]...
- КУЛІШ – МИКОЛА ЗЕРОВ Давно в труні Тарас і Костомара, Грабовський чемний, лагідний Плетньов… Сивіє розум і холоне кров; Літа минулі – мов бліда примара. Та він працює. Феніксом з пожару Мотронівка народжується знов; Завзяттям віє від його промов, І в очах – відблиск молодого жару. Він боре тупість і муругу лінь, В Європі хоче “ставляти курінь”, Над творами […]...
- PRO DOMO – МИКОЛА ЗЕРОВ Яка ж гірка, о Господи, ця чаша, Ця старосвітчина, цей дикий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія прославилася наша! Що не митець, то флегма і сіряк, Що не поет – сентиментальна кваша… О ні! Пегасові потрібна паша, Щоб не загруз у твані неборак. Класична пластика, і контур строгий, І логіки залізна течія – […]...
- САМООЗНАЧЕННЯ – МИКОЛА ЗЕРОВ Я знаю: ми – тугі бібліофаги, І мудрість наша – шафа книжкова. Ми надто різьбимо скупі слова, Прихильники мистецтва рівноваги. Ніхто не скаже нам: “Жерці і маги! Ви творите поезії дива…” Чутливість наша вбога і черства І не вгамує молодої спраги. Що слово точене? Чарує звук Акторських реплік та уданих мук, Розливних сліз, плиткої гістерії. […]...
- Микола Зеров Микола Зеров – визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. Микола Зеров учився в Охтирській […]...
- Обри – МИКОЛА ЗЕРОВ Весна цвіте в усій своїй красі, Вже одгриміли зевсові перуни, Дощу буйного простяглися струни, Зазеленів сподіваний рижій. На полі катятся веселі вруна, В кущах лящить – співає соловій, А по шляху, немов казковий змій, На зсипище сільська ватага суне! І в селах плач. Герої саг і рун, Возкресли знов аварин, гот, і гун, Орава посіпацька, […]...
- ЛОТОФАГИ – МИКОЛА ЗЕРОВ Одіссея, IХ, 82-104 З-під Трої і кривавого туману, Від чорних днів ненатлої війни Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману. І там громадку нашу, горем гнану, Зустріли лотофаги, з глибини Землі своєї принесли вони Поживу нам солодку і незнану. І їли ми, і забували дім, Сім’ю й родовище, в краю чужім Ладні […]...
- АРГОНАВТИ – МИКОЛА ЗЕРОВ М. Рильському Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчості додержане вино, І мед аттіцьких бджіл, і гру дзвінких касталій. Хай кволі старчуки розводять мляві жалі, Хай про сучасність нам наспівує схоласт, Хай культів і фактур неважений баласт У човен свій бере футуристичний тривій, – Ми самотою йдем по хвилі білогривій На мудрім кораблі, стовесельнім […]...
- СОН СВЯТОСЛАВА – МИКОЛА ЗЕРОВ Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в ддовгу чорну паполому, Давали пити не вино, а чад. Я зір будив – обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому, Як крякав крук і як клубочивсь гад. О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце […]...
- Зеров Микола Костянтинович (квітня 1890 – 3 листопада 1927) Микола Зеров Визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. […]...
- САЛОМЕЯ – ФИЛИПОВИЧ ПАВЛО Хай проклинав пророк Йоканаан Під полотняним небом Іудеї – Над всім лунав лиш голос Саломеї, Сліпили плечі, і зміївся стан. І пристрасть, мов незримий ураган, Неслась в партер, до лож, до галереї, І захисту вже не було від неї, Коли танок схопив серця у бран. Сліпа жаго, непереможна вродо! Ти спопелить могла б життя народу, […]...
- Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША. Райнер Марiя РІЛЬКЕ – МИКОЛА ЛУКАШ Райнер Марiя РІЛЬКЕ (1875 – 1926) Із “Сонетів до Орфея” Свiчада: ще жоден знавець у свiтi Не дослiдив як слiд вашу суть, А ви ж по сутi дiрками в ситi Обсотуєте частокiлля часу. Ви цвиндрите показ у пустку, в безвiкнiсть, У нiвець, де никне вечiрня вiть, І люстра у вашу б’є непроникнiсть Шiстнадцятирiжжям, чи як […]...
- СПИНИСЯ, МИТЬ! – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ З тобою ніч – Магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче. Любові ніжна й пристрасна рука Виймає душу і воложить очі. Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя. І раптом – хвиля збурена до краю. Так, мабуть зачинається життя, І я тебе – навхрестя розтинаю. Медова ніч, та ще солодша ти, – Як […]...
- Життя – ОЛЕНА ТЕЛІГА /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Розквітли квіти? Зараз, чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила – сунеться на дно. А ти її лови, […]...
- ПОЛЕ ЧЕСТІ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Поле честі – то поле роботи, І тому добротворне воно. Там виходиш ти грозам супроти І плекаєш, мов душу, зерно. Поле честі – то поле врожаю, Що посіяно – все для життя, Щоб у наспівах рідного краю Усміхнулись і мати й дитя. Поле честі – то поле любові. Де і радість, і сум не чужі, […]...
- М. Зеров – представник розстріляного відродження Доля української літератури – доля України. Важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. Цей геноцид тривав століттями. За останні триста з лишком років українська література, перебуваючи в колоніальному становищі, не могла розвиватися на всю силу генетично закладених у ній можливостей; спираючись […]...
- Про життя – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Мої літа – не перекотиполе, Вони в житті лишили добрий слід. Ти поіменно спом’яни їх, доле, – Як хліб духовний і насущний хліб. Там я зростав, твій син, Полісся, – Малий невтомний трудівник, Тому зі мною праця й пісня В душі лишилися навік. І знову образ твій здаля зоріє, Окрилюючи думи і життя. Душа моя […]...
- Микола Хвильовий. Юрій Яновський. Володимир Сосюра. Валер’ян Підмогильний. Остап Вишня. Микола Куліш. Богдан-Ігор Антонич ПРОГРАМА Микола Хвильовий. “Я (Романтика)” Юрій Яновський. “Дитинство” Володимир Сосюра. “Любіть Україну” Валер’ян Підмогильний. “Місто” Остап Вишня. “Моя автобіографія”, “Сом” Микола Куліш. “Мина Мазайло” Богдан-Ігор Антонич. “Різдво” Опорні поняття Імпресіонізм Засоби гумору Роман у новелах Усмішка Урбаністичний роман Метафоричність лірики Драматичний твір Псевдонім Політична комедія МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і усіх нас хвилює, […]...
- “Благословен той час великий, урочистий, як ти постав!” (Микола Вороний) – Микола Вороний (1871-1938) – Українська література 10-х років МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ 1809-1852 Гоголь – істинний знавець серця людського! Наймудріший філософ! І найкращий поет має схилитися перед ним, як перед людинолюбцем. Тарас Шевченко Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній. Ліна Костенко Пригадайте! Пригадайте з уроків зарубіжної літератури, що вам відомо про життя і творчість М. В. Гоголя. Які […]...
- “Іду я дорогою, вітром…” (Микола Хвильовий) – Микола Хвильовий (1893-1933) – Українська література 1920-1930 років Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну? (Микола Хвильовий) Постать Миколи Хвильового в українському красному письменстві особлива. Цей геній доби “Розстріляного відродження” за короткий життєвий вік зробив надзвичайно багато. Завдяки Хвильовому українська новела досягла світового рівня, а його стиль письма став взірцем для багатьох його наступників. Сучасник митця, поет Микола Зеров стверджував: “Із […]...
- “Епохальна п’єса” (Микола Хвильовий) – Микола Куліш (1892-1937) – Українська література 1920-1930 років П’єсу “Мина Мазайло” вперше опублікували у журналі “Літературний ярмарок” (1929) і того ж року видали друком у Харкові окремою книжечкою. Жанр п’єси “Мина Мазайло” сам автор визначив як комедію. Обравши його, письменник засобами гротеску і сатири викрив антиукраїнські суспільні явища кінця 20-х років XX століття, висміяв носіїв великодержавного шовінізму. Більшість літературознавців вважають “Мину Мазайла” сатиричною […]...
- Тарас Бульба – МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ 1809-1852 – …ІСТИННИЙ ЗНАВЕЦЬ СЕРЦЯ ЛЮДСЬКОГО…: МИКОЛА ГОГОЛЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія створення повісті У 1835 р. побачила світ збірка М. Гоголя “Миргород”. Об’єднуючи в одному збірнику історичну повість “Тарас Бульба” і “Старосвітські поміщики” та “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, автор тим само представляє романтичну антитезу між героїчним минулим і безкрилою українською сучасністю. Продовжуючи українську тематику, започатковану “Вечорами на хуторі біля […]...
- “Має крилами весна запашна” (Микола Вороний) – Микола Вороний (1871-1938) – Українська література 10-х років ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять… Євген Сверстюк Тарас Шевченко – геніальний поет, вірний син народу, пророк національного відродження. Він жив і творив з іменем України, прославляв її минуле, прозирав у […]...
- Микола Вороний як натхненник модернізму в Україні – Микола Вороний (1871-1938) – Українська література 10-х років Кінець XIX – початок XX століть – особливий період в історії української літератури. Поряд з панівною народницькою теорією з’являються нові, позначені модерністським художнім мисленням. Найбільш передові українські письменники прагнули змін і демонстрували свої пошуки у творах, написаних на модерних засадах. До цих “перших відважних” належить, безперечно, Микола Вороний – поет-лірик, що сповідував культ краси, мислив […]...
- Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША. Фелікс Лопе де ВЕГА Карпіо – МИКОЛА ЛУКАШ Фелікс Лопе де ВЕГА Карпіо (1562-1635) Сонети з комедiї “СОБАКА НА СІНІ” *** Я помiчала тисячу разiв – Вродливий i розумний Теодоро; Вiн був би втiхою моєму зору, Якби не мур, що стан мiж нами звiв. Амур – могутнiй владар, бог богiв, Але свого не зраджу я гонору: Сама себе я стримаю суворо Вiд недостойних […]...
- ТАРАС БУЛЬБА – МИКОЛА ГОГОЛЬ Остап і Андрій, сини Тараса Бульби, після закінчення київської бурси повернулися додому. їхній батько був “із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру”. Він заздалегідь тішив себе думкою, як прибуде зі своїми синами на Запорізьку Січ, представить їх усім старим, загартованим боями товаришам, подивиться […]...
- БУДІВЛІ – МИКОЛА БАЖАН I. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, Як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – Пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим Піднести […]...
- Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША. ТАНКА ПОЕТІВ VІІІ-ХVІІІ ст. – МИКОЛА ЛУКАШ Мацуо БАСЬО (1644-1694) ХОККУ *** На голій гілці Самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір. *** Як шумить-гуде банан, Як у кадуб капа дощ, – Чую цілу ніч. *** Холод, ніч, нудьга… Чути плюскоти весла Десь од берега. ВДАЧА Оттакий я єсть: Глянь на росяні дзвонки – То й сніданок весь. *** Пущу коня вбрід – […]...
- ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ – ЙОГАН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син – Малого тулить і гріє він. – Чому тремтиш ти, мій сину, щомить? – Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! – То, сину, вранішній туман! “Любе дитя, до мене мерщій! Будемо гратись […]...
- ТИКО І ВОЛОХАН – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – ОПОВІДАННЯ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Микола Трублаїні – талановитий прозаїк, невтомний мандрівник. Він добре знав Арктику – місцевість, де зима довша за весну, літо та осінь разом. Про той суворий край і його мешканців письменник розповів у своїх творах. Опис ТИКО І ВОЛОХАН Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці. Три роки було маленькому Тико. Він […]...
- Обнови – ІГОР РИМАРУК – скорочено Молодій душе Радій обновам – Лавровий вінок стає терновим Стражники у мученики пруть, А буланий змій а вороний – де ви нині в упряжі якій Мчить полями бричка макабрична Деренчить горлянка візника І твоя Душе Зоря одвічна В небесах оновлених зникає Поезія І. Римарука розкриває пошуки справжніх, неперехідних цінностей ліричного героя і, відповідно, автора. Привертають […]...
- ШОКОЛАД БОЦМАНА – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Оповідання – СВІТ ПРОЗИ (Скорочено) Наш боцман сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду. Якось, виходячи з каюти1, він не причинив дверей… – Розглянь малюнок і склади продовження оповідання. 1 Каюта – житлове приміщення на кораблі для команди та пасажирів. Та ось мавпа випустила коробку, а сама метнулась на щоглу1. Боцман радісно схопив коробку і відкрив її. Матроси заглянули […]...
- МИКОЛА ГОГОЛЬ – Діяльність Руської трійці – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Микола Васильович Гоголь народився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в сім’ї письменника, управителя маєтків. З 1821 по 1828 р. навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Тут розпочинається творча діяльність письменника. У Петербурзі виходять друком його знамениті “Вечори на хуторі біля Диканьки” з підзаголовком “Повісті, видані пасічником Рудим Паньком” (“Сорочинський ярмарок”, “Вечір проти Івана Купала”, […]...
- ДО ПРЕКРАСНОГО – ВІЛЬЯМ ВОРДСВОРТ – 8 КЛАС Сонет Святе мистецтво! В пензлі чи пері Є сила дати вічність кожній рисі Хмарини, що пливе в небесній висі, Веселих промінців химерній грі;- Вони спиняють порух віт вгорі І подорожніх, що ідуть у лісі, І корабель, що при скелястім мисі Навік в заливі кинув якорі. Дитя весни, і літа, й падолисту, Що вірно тчуть ясну […]...
- Книга Великої Смути – МИКОЛА ПОТОРАКА Частина перша. Місто Смути. Передмова. Виходив Поторака із Святих Гір, пририваючи своє блаженне існування, щоб увійти у цей світ та потонути у смуті. Провів Поторака у Святих Горах двадцять років, займаючись перевтіленням увесь цей період та зароджуючи Святі Ідеї, пишучи їх на папір з надією що послідовники із іншого світу впитають їх та будуть живитися […]...
- ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ – ВАСИЛЬ СТУС Розпросторся, душе моя, На чотири татамі, Або кулься від нагая, Чи прикрийся руками. Хай у тебе є дві межі, Та середина – справжня, Марно, невіре, ворожить – Молода чи поважна. Посередині – стовбур літ, А обабоки – крона. Посередині – вічний слід (тінь ворушиться сонна). Ні до неба, ні до землі – Не сягнути нікуди. […]...
- 97 – Микола Куліш П’єса на чотири дії ДІЙОВІ ЛЮДИ С м и к С е р г і й – голова сільради П а н ь к о – секретар К о п и с т к а М у с і й П а р а с к а – його жінка С т о н о […]...