Сайгак
Сайгак являє собою парнокопитна тварина, що відноситься до сімейства полорогих. Колись цей вид населяв величезну степову територію від Карпат до Монголії. Кочові племена, які здійснювали далекі завойовницькі походи, завжди знали, що не помруть в степу від голоду, так як вона просто кишіла цими швидкими невеликими ссавцями. Але в XX столітті ситуація змінилася. Цих полорогих знищили в Європі і на більшій частині Азії. Невелика популяція залишилася лише в казахському степу. У зимовий період вона зміщується південніше в Узбекистан і Туркменію. Трапляються ці тварини і в західних районах монгольських степів. Вид знаходиться під загрозою знищення, а загальне число сайгаків не перевищує 50 тис. Особин.
Зовнішній вигляд і тривалість життя
Ці парнокопитні мають невеликі розміри. Довжина тіла становить 1,15-1,45 метра. Хвіст досягає в довжину 10-12 см. Висота в холці дорівнює 60-80 см. Вага варіюється в межах від 35 до 60 кг. Самці мають роги. У самок рогів немає, а по масі вони поступаються представникам сильної статі. Тулуб має подовжену форму, ноги короткі. Це тварину можна відразу дізнатися по носі. Він має вигляд гнучкого хобота, з ніздрями, що знаходяться поряд один з одним. Форма вух округла. Рогу досягають у довжину 30 см, а на голові розташовані практично вертикально. Їх нижня частина складається з кільцевих валиків.
У літній період колір хутра має блідо-рудий колір. При цьому верх спини помітно темніше боків, а черево ще світліше. Хутро короткий і рідкісний. Зате взимку він довгий і густий. При цьому помітно світлішає і набуває сірувато-коричневий відтінок. Линяє тварина 2 рази на рік – це весна й осінь. У дикій природі сайгак живе від 6 до 10 років.
Поведінка та живлення
Ці тварини об’єднуються у величезні стада, які пасуться в степу. Харчуються рослинами, які ростуть в цих місцях. Деякі з них є отруйними для інших тварин і людини, а маленькі парнокопитні їх їдять без всяких наслідків. Стада мігрують на значні відстані. При цьому ріки для них не служать перешкодою. Тварини є прекрасними плавцями. А ось чого вони не люблять, так це крутих височин і гірських скелястих схилів.
Початок періоду розмноження припадає на листопад. Це час сутичок самців за володіння самками. Переможці створюють великі гареми, де може налічуватися до 50 представниць слабкої статі. Більш слабкі самці обмежуються 5-10 самками. Дитинчата з’являються в травні, рідше в червні. У 70% випадків народжуються 2 малюка, а 30% припадають на одного новонародженого.
Збереження виду
Питання про збереження сайгаків був піднятий на початку 90-х років XX століття. Ситуація з чисельністю в той час була дуже важкою. Браконьєрів особливо приваблювали роги, пара яких коштувала на чорному ринку 150 доларів. Убий 100 тварин і заробиш кругленьку суму. От їх і вбивали в масовій кількості. Тому даний вид потрапив під захист Конвенції щодо збереження мігруючих видів диких тварин. Після цього ситуація з чисельністю дещо покращилася, а в Калмикії був створений спеціальний заповідник. Але на сьогоднішній день кількість тварин дуже маленьке. Потрібні більш масштабні заходи, спрямовані на збереження виду.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)