Рюноске Акутагава – майстер японської новели. Утілення ідеї про моральну справедливість у новелі Павутинка

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Р. Акутагави, розширити знання про притчу як літературний жанр; розвивати навички виразного читання прозових творів та їх коментування, визначення прихованого повчального змісту, виділення фантастичних елементів; розкрити філософський зміст притчі; розвивати мовлення, вміння доводити свою точку зору; виховувати толерантне ставлення до людей, гуманістичне світобачення, доброту, готовність допомогти ближньому.

Обладнання: портрет письменника, текст новели “Павутинка”, мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок-подорож.

Той, хто робить боляче іншим, робить зло собі.

Той, хто допомагає іншим, допомагає собі.

Л. М. Толстой

Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань учнів.

Перевірка домашнього завдання.

Зачитування фанфіків “Чарівна крамниця-2” (про те, як Джип став дорослим).

II. Мотивація навчальної діяльності. Робота над темою уроку.

Продовжуючи роботу над темою “Світова новела”, ми ознайомимося з однією з перлин новелістичної спадщини видатного японського письменника Рюноске Акутагави. Провідною проблемою його творчості стала боротьба добра зі злом.

– Поміркуйте, чи завжди існувала проблема боротьби добра і зла? Наведіть аргументи.

– Як ви думаєте, чи можуть існувати добро і зло одне без одного? Чому?

– Доведіть, що в світі завжди існує проблема вибору між добром і злом. Наведіть приклади висвітлення цієї проблеми в літературі.

Історико-географічна хвилинка

Учитель. Японія – не просто батьківщина Рюноске Акутагави, а й своєрідна колиска, яка своїми культурними традиціями, віковічними цінностями, філософією буддизму виплекала світогляд майбутнього генія. Спробуємо перенестися в країну, де сходить сонце, й познайомитися з її найкращими культурно-історичними пам’‎ятками.

Перегляд відеопрезентації “Японія”

Дослідження життєвого і творчого шляху Рюноске Акутагави

Завдання для учнів: на основі отриманої інформації та статті підручника скласти компакт-біографію Рюноске Акутагави.

Підручник – С. 233

Компакт-біографія Р. Акутагави

Я не чекаю визнання в майбутні часи.

…І все-таки я уявляю собі – уявляю собі читача, який… через сотні років, візьме в руки збірку моїх творів.

І як у душі цього читача туманно, немов міраж, постане мій образ…

Р. Акутагава

Прізвище та ім’‎я: Рюноске Акутагава.

Дата народження: 1 березня 1892 року.

Місце народження: Токіо, Японія.

Соціальне середовище: робітники (названий батько, Акутагава Мітіакі, був начальником будівельного відділу Токійського муніципалітету).

Навчання і початок трудової діяльності: в 1910 році закінчив Токійську муніципальну школу; в 1913 році – Перший коледж (літературне відділення); у грудні 1916 році закінчив Токійський імператорський університет (англійське відділення) і був прийнятий на посаду викладача англійської мови у Військово – морській школі.

Початок творчості: у 1915 році були написані новели “Ворота Расьомон” та “Ніс”, завдяки яким молодий автор стрімко увійшов до літературного світу Японії.

Найвідоміші твори: збірки “Расьомон” (1917), “Тютюн і диявол” (1917), “Ляльковод” (1917); підсумковим твором стала новела “У країні водяників” (1927).

Трагічні сторінки життя: все життя боявся повторити шлях своєї матері, яка закінчила життя в психіатричній лікарні; усвідомлював власне безсилля змінити цей світ, в якому він так гостро відчував зло і несправедливість, усіма силами прагнув боротися з ним.

Дата смерті: добровільно пішов із життя 24 липня 1927 року.

Пам’ять: з 1935 року в Японії заснована літературна премія імені Акутагави, призначена для підтримки молодих талантів у японській літературі, визначається щорічно.

Учитель. Акутагава був дуже проникливою людиною, він міг читати всі глибини людської душі. Головним у творчості письменника є філософські проблеми: думки про вибір у житті кожної людини, про неминучість покарання за скоєні злочини, про добро та зло. Література, вважав письменник, допомагає осмислити свідомий, моральний вибір людини, розуміння добра

– пошук правди, щастя, любові, гармонії. Письменник звертався до цієї теми, намагаючись допомогти читачеві знайти шлях добра – найбільшої цінності життя. Запрошую і вас ступити на цей шлях. Тож уперед – у подорож сторінками новели-притчі Акутагави “Павутинка”.

Зупинка перша – “Сюжетна”

Пригадаємо зміст новели “Павутинка”.

Переказ сюжету новели підготовленим учнем.

У новелі “Павутинка” розповідається про те, як Будда, гуляючи на березі Лотосового ставка, побачив усе, що творилось на його дні, яке доходило до самих надр пекла. В пеклі було чимало грішників. Будда звернув увагу на одного з них. Його звали Кандата, був він розбійником і за своє життя скоїв багато злочинів. Та одне добре діло в своєму житті він зробив: одного разу в лісі він побачив маленького павучка і хотів наступити на нього, але в останній момент пожалів його. За це Будда вирішив дати йому ще один шанс і опустив на дно ставка павутинку. Побачивши її, Кандата дуже зрадів та злякався, що павутинка може порватися, якщо всі почнуть по ній лізти, і почав кричати, що це тільки його павутинка. Але вона все-таки порвалася на тому місці, де за неї вхопився Кандата. Будда все це бачив і з сумним обличчям продовжив свою прогулянку.

Зупинка друга “Теоретична”

Новела “Павутинка” має притчовий характер. Давайте пригадаємо, що лежить в основі такого жанру, як притча.

(Головна мета жанру притчі – передати читачам ідеї моралі та духовності. В ній головну увагу приділено не художності, а вихованню.)

Наше завдання під час подорожі – довести, що новела “Павутинка” є притчею. Дослідження ми розпочнемо з аналізу композиції твору. Твір складається з трьох умовних частин: перша частина – рай, друга – пекло, третя – рай.

Перша частина новели – рай.

“Одного дня самотній Будда знічев’я походжав берегом озера Лотосів. Білосніжні, як перли, квіти на воді із своїх золотистих тичинок ненастанно ширили навкруги невимовно приємні пахощі. У раю був ранок.”

Щоб повніше уявити картину раю, треба пояснити образи, якими наповнене місце, створене уявою японського письменника.

Зупинка третя – “Історично-символічна”

Будда – це титул, що означає “пробуджений”, “абсолютно просвітлений”. Буддизм як етичне вчення, релігія, філософія і культурна традиція зародився в шостому столітті до нашої ери на північному сході давньої індійської цивілізації. Згодом буддизм став однією з трьох світових релігій поряд з християнством та ісламом і є найстаршою з них. Християнство з’явилося пізніше нього більш ніж на п’ять століть, а іслам – на дванадцять. Буддизм визнаний різними народами світу і є основною релігією безлічі країн Сходу: Індії, Китаю, Непалу, Японії, Таїланду, Кореї, Монголії та інших.

Буддизм визначається не тільки як релігія, а й як філософське вчення про пробудження і звільнення свідомості, духовне просвітлення. Заснований він був Буддою Шак’‎ямуні, який відомий всім як індійський принц Сіддхартха Гаутама.

На території сучасного Непалу розташовується стародавнє місто Лумбини, яке до нашої ери було одним з індійських провінцій. Імовірно, в 563 році до Різдва Христового саме тут і народився в царській родині царевич Гаутама, якому у спадок повинен був перейти трон батька – раджі. Але незважаючи на те, що принц ні в чому не мав потреби і жив у розкоші, він весь час відчував внутрішнє незадоволення своїм становищем. Він нескінченно віддавався невиразним мріям і годинами міг сидіти в тіні дерев, розмірковуючи про сенс життя. Раджу став тривожити характер сина, і він намагався захистити його від знань про людські страждання і від релігійного навчання. Але ще при народженні принца одним з провісників було сказано, що Гаутама повинен стати або великим правителем, або святим. Незважаючи на всі зусилля його батька, спрямовані на те, щоб зробити сина царем, принцу був уготований другий шлях – духовного просвітлення. І визначив це один випадок, який стався з Гаутамою на прогулянці. Згідно з легендою, принцу захотілося дізнатися більше про життя простих людей, і він виїхав за межі палацу. Там він по черзі зустрів хвору людину, старезного діда, похоронну процесію і мандрівного самітника. Після спілкування з людьми, яких він зустрів, принц зрозумів, що хвороби, старіння, муки і смерть неминучі, і люди змирилися з цим. Гаутама усвідомив, що ніхто не може керувати своєю долею, що в підсумку навіть задоволення багатих звертаються в прах, і життя не має сенсу. Він прийняв рішення відмовитися від спадщини, сім’ї, майна і вирішив присвятити життя вивченню того, як позбавитися від страждань і подолати їх. У 29 років тепер уже колишній царевич почав вивчати всі відомі тоді на Сході філософські вчення, усамітнився в джунглях південно-східної Індії, вибравши шлях суворого самокатування. Ставши відлюдником і ведучи суворий, аскетичний спосіб життя, через шість років він виявив, що такі методи більше виснажують організм і затьмарюють свідомість, а не наближають до істини звільнення від страждань.

Тоді Гаутама зосередився на глибокій медитації. Сидячи під деревом джамбо, яке пізніше стало називатися деревом Бодхі, він дав слово, що не встане і не вийде зі стану медитації, поки до нього не прийде Істина. Одного разу травневої ночі в повний місяць Гаутама, сконцентрувавшись на сході ранкової зорі, досяг повного просвітлення. У той момент, коли, нарешті, істина відвідала його у всій своїй красі, він досяг пробудження і звільнення своєї свідомості. Колишній царевич Гаутама став Буддою. Будда Гаутама тепер точно знав, з чим йому потрібно боротися, щоб знайти спокій і позбутися реалій цього страшного і недосконалого світу, наповненого стражданнями, слізьми, скорботою і болем. “Співчуття – одна з найважливіших якостей людини”, – говорив Будда. Це і стало вирішальним фактором для того, щоб вести подальше життя в якості мандрівного проповідника. Він прийняв своє призначення – нести людям вчення про позбавлення від страждань. Протягом сорока п’‎яти років перший індійський Будда подорожував країною, передаючи свій досвід людям різних станів і каст.

Лотос в Японії вважається священною квіткою. Він уособлює цілісність, досконалість, витонченість і прагнення до сонця, до духовної чистоти. Лотос також є символом духовного самовдосконалення. Квітка починає рости з дна ставка: з грязі і мулу. Вона повільно росте вгору, до поверхні води, і постійно переміщається до світла. Як тільки лотос виходить на поверхню води, він починає цвісти і перетворюється на прекрасну квітку. Тому символічне значення лотоса – торжество життя. Лотос є головною квіткою в буддизмі, він символізує вчення Будди. Про походження лотоса існує безліч легенд, одна з яких говорить, що, ледве народившись, Будда самостійно зробив сім кроків. І там, де він ступав, розпускалися красиві квіти лотоса з безліччю рожевих пелюсток. Японці ставилися до лотосу з особливою увагою. Він символізує чистоту, не піддається впливам негативних проявів реального світу. І головне – лотос тісно пов’язаний з образом Будди, якого часто зображують сидячим у квітці лотоса.

Ранок – символ початку життя, активної діяльності.

Рай зображено блискуче забарвленим (“золотисті тичинки”, “кришталева вода”, “білосніжні, як перли, квіти”, “срібляста нитка павутини”, “білий лотос, блискучий, як дорогоцінний камінь”), В оригіналі, зображуючи рай, Акутагава часто вживає слова зі складовими “ха” або “фу”. Наприклад, “хасу” (лотос), “хасуіке” (ставок), “хасу але хана” (квіти лотоса), “хасу але ха” (листя лотоса), “хасуіке але футі” (берег лотосового ставка). В результаті такої алітерації в нашій уяві постає особлива, м’яка тиша раю.

– З опису та трактування зорових та слухових образів-символів першої частини робимо висновок, що таке рай – за Акутагавою.

Рай – символ щасливого життя, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної землі; найвищої насолоди.

Друга частина новели – пекло.

“Будда пройшов понад озером, потім став і крізь листя лотосів, що вкривали поверхню води, подивився вниз. Під озером було пекло, а тому крізь прозору, як кришталь, товщу води, наче в стереоскопі, ясно прозирала ріка Санлзунокава (у буддійській релігії ріка, через яку переправляються на той світ душі померлих) й Шпиляста гора… Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, всюди пітьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників – виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос”.

– Чи є кольори, звуки в описі пекла? (Кольорів нема взагалі, а є лише натяки на них. “Криваве озеро” – червоний колір, колір смерті; “пітьма кромішня” – чорний, колір зла. І теж тиша, тільки інша – “як у могилі”).

Наступний висновок: Акутагава протиставляє рай та пекло.

– Що ж асоціюється у письменника з цими поняттями?

Таким чином, у новелі-притчі “Павутинка” ми можемо чітко розгледіти протистояння добра і зла.

Зупинка четверта – “Філософська”

У другій частині новели з’‎являється ще один образ – Кандата:

“Погляд Будди привернув чоловік на ім’я Кандата, що разом з іншими грішниками, яких аж кишіло, мучився в пеклі. Той Кандата, великий лиходій, за життя вбивав людей, підпалював їхні оселі й учинив чимало інших злочинів. А добро зробив лише один раз. Якось, мандруючи густим лісом, він побачив, як через стежку повзе павучок. Кандата підняв було вже ногу, готуючись його роздушити, та враз передумав: “Ні, не треба. Хоч воно й мале, але теж, напевне, хоче жити. Тож шкода безпричинно вкорочувати йому віку”.

Акутагава наголошує, що у пеклі грішників “аж кишіло”. Про що хоче письменник нам сказати? (Слово “грішник” похідне від слова “гріх”. Слово “гріх” у перекладі з грецької означає промах або непопадання в ціль. Гоіх і є невідповідність людини меті свого існування: співчувати іншим, бути здатним на добро. І таких людей, на жаль, дуже багато.)

Будда згадав добру справу Кандати й вирішив віддячити йому – допомогти вибратися з пекла.

– Чи згодні ви, що спасіння павучка можна назвати добрим вчинком? (Так, бо треба цінувати життя кожного, навіть маленького павучка.)

– А чому, на вашу думку, Кандата спас саме павучка? Відповідаючи, скористайтеся підказкою.

Підказка: павук – символ суперечливості натури. З одного боку, павук виступає захисником людей, чудесним спасителем, охоронцем вогнища. Однак його асоціюють з жорстокістю, жадібністю, підступністю.

(По-перше, відповідно до символіки образу павука, павук та Кандата схожі між собою: Кандата теж суперечлива натура. Він був злодієм, що здатен на співчуття. По-друге, він пожалів маленького павука. А значить, дав продовження не тільки життю, а й майбутньому.)

Зупинка п’‎ята – “Загадкова”

Знову повернемось до тексту новели:

“На щастя, поблизу над зеленим, як малахіт, листям лотосу райський павук плів свою чарівну сріблясту нитку. Будда взяв павутинку і мимо сніжно-білих, як перлина, квітів швидко спустив її далеко-далеко вниз, до самого пекла”.

– Чому Будда для спасіння Кандати спускає в пекло саме павутинку? Щоб розгадати задум автора, визначте значення слова “павутинка” за тлумачним словником та дослідіть, в якому розумінні вживається це слово в новелі Акутагави.

За тлумачним словником:

Павутина – легка сітка із тонких волокон, утворених з клейкої рідини, яку виділяють павуки та деякі інші членистоногі тварини, а також окрема нитка такої сітки.

У новелі Акутагави:

Павутина – рятівна нитка, що з’єднує небо і землю, рай та пекло, символ спасіння і свободи.

– Через складність і спіралеподібність свого плетіння павутина є символом небезпеки подорожі душі, а також нагадує нитку, за допомогою якої Бог прив’язує людей до павутини життя: до їх минулого, сьогодення і майбутнього. Крихкість павутинки – крихкість дійсності, що є ілюзорною й оманною видимістю, символ людської тлінності, скороминущості людського життя. Кандата щасливий – скоро він покине пекло, але:

“А тим часом тисячі й тисячі грішників видиралися з темряви над Кривавим озером і один за одним піднімалися блискучою павутинкою вгору. Треба негайно щось придумати, інакше павутинка увірветься, і Кандата щосили закричав: “Гей, грішники! Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!”

Але тої ж миті павутинка зненацька розірвалася саме над Кандатою і він, закрутившись дзигою, швидко зник у темряві. В імлистому просторі, виблискуючи, лише висіла тоненька райська павутинка”.

– Чому обірвалася павутинка – не витримала кількості грішників?

Акутагава сам дає нам відповідь на це запитання:

“Стоячи на березі озера Лотосів, Будда від початку до кінця стежив за цією сценою. А як Кандата каменем упав у Криваве озеро, обличчя Будци посмутніло і він пустився йти далі. Мабуть, жалюгідним здався йому Кандата, який намагався тільки сам вилізти з пекла, але був заслужено покараний за своє черстве серце і знову опинився в безодні”.

Висновок: серце Кандати не знало жалю, він думав тільки про те, як би йому самому врятуватися, і за це отримав по заслузі: знову був кинутий у безодню пекла. Павутинка могла би вціліти, якби була укріплена добром. Та якщо зло, в даному випадку – егоїзм, торкається до неї, то вона одразу рветься. Акутагава показує, наскільки безмежний людський егоїзм, який є насправді страшним злом. І допоки людина не звільниться від нього, вона приречена на вічне пекло. Тому Будда, побачивши це, рве павутинку, і розбійник Кандата, який в новелі втілює зло, знову потрапляє до пекла.

Зупинка шоста – “Таємнича”

Другу частину новели – пекло – ми розглянули.

Третя, фінальна частина новели – рай: “А лотосу до всього байдуже. Його білий, як перлина, цвіт похитував вінчиками коло ніг Будци, а золотисті тичинки сповнювали повітря невимовно приємними пахощами. У раю бралося до полудня”.

Розгадаємо останні таємниці новели-притчі:

– Чому твір закінчується саме полуднем у раю?

Полудень символізує годину одкровення – прозріння розуму від омани. Позитивне, духовне значення поняття “полудень” пояснюється відсутністю в цей момент тіней, які символізують зло. Цьому сприяли також стародавні ритуали на честь Сонця, які зазвичай проводилися в полудень, коли денне світило знаходиться в зеніті своєї сили і слави.

– Чому “лотосу до всього байдуже”? (Лотос є емблемою досконалості, оскільки його листя, квіти і плоди утворюють коло. Пелюстки лотоса, що нагадують сонячні промені, уособлюють божественне джерело життя. Тичинки – символ радості та доброти. Зло покаране, а життя продовжується.)

– Чому фінальна частина – рай, а не пекло? (Акутагава вірить, що добро переможе. Люди обиратимуть шлях співчуття, а не егоїзму. А значить, шлях добра, тобто життя в раю.)

III. Рефлексія.

Зупинка “Кінцева”

Подорож завершено. Нашим завданням під час мандрівки було довести, що новела “Павутинка” є притчею. Ми завдання виконали: новела Акутагави повчальна, тому що засуджує зло і звеличує добро. Письменник стверджує, що пізнати людину істинну, справжню можна тільки тоді, коли на її долю випадає якесь випробування. І тільки в такій ситуації можна побачити і людське добро, і людський егоїзм. А я хочу побажати вам завжди обирати сторону добра. І пам’ятати слова, що стали епіграфом нашого уроку: “Той, хто робить боляче іншим, робить зло собі. Той, хто допомагає іншим, допомагає собі”.

IV. Домашнє завдання.

Уяви, що ти художник-декоратор. Створи ескіз обкладинки книжки, в якій надруковано новелу “Павутинка” або придумайте власний фінал до новели павутинка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Рюноске Акутагава – майстер японської новели. Утілення ідеї про моральну справедливість у новелі Павутинка