Рух тектонічних плит

Довгий час вчені намагалися з’ясувати, чому в одному регіоні планети гориста місцевість, а в іншому рівнинна, і чому відбуваються землетруси і виверження вулканів. Різні гіпотези будувалися переважно на тих знаннях, які були доступні. Лише після 50-х років двадцятого століття вдалося більш детально вивчити земну кору. Вивчалися гори, утворені на місцях розлому плит, хімічний склад цих плит, а також створювалися карти регіонів з тектонічної активністю.

У вивченні тектоніки особливе місце зайняла гіпотеза про переміщення літосферних плит. Ще на початку двадцятого століття німецький геофізик А. Вегенер висунув сміливу теорію про те, чому вони рухаються. Він ретельно досліджував схему обрисів західного узбережжя Африки і східного узбережжя Південної Америки. Відправною точкою в його дослідженнях стала саме схожість обрисів даних континентів. Він припустив, що, можливо, ці материки були раніше єдиним цілим, а потім стався розлом і почався зсув частин кори Землі.

Його дослідження торкалися процеси вулканізму, розтягнення поверхні дна океанів, в’язко-рідку структуру земної кулі. Саме праці А. Вегенера були покладені в основу досліджень, що проводяться в 60-х роках минулого століття. Вони стали фундаментом для виникнення теорії “тектоніки літосферних плит”.

Дана гіпотеза описувала модель Землі в такий спосіб: тектонічні платформи, мають жорстку структуру і володіють різною масою, розміщувалися на пластичному речовині астеносфери. Вони перебували в дуже нестійкому стані і постійно переміщалися. Для більш простого розуміння можна провести аналогію з айсбергами, які постійно дрейфують в океанічних водах. Так і тектонічні структури, перебуваючи на пластичному речовині, постійно переміщаються. Під час зсувів плити постійно стикалися, заходили одна на іншу, виникали стики і зони розсування плит. Даний процес відбувався через різницю в масі. У місцях зіткнень утворювалися області з підвищеною тектонічною активністю, виникали гори, відбувалися землетруси і виверження вулканів.

Швидкість зсуву складала не більше 18 см в рік. Утворювалися розломи, в які надходила магма з глибинних шарів літосфери. З цієї причини породи, складові океанічні платформи, мають різний вік. Але вчені висунули навіть більш неймовірну теорію. На думку деяких представників наукового світу, магма виходила на поверхню і поступово охолоджувалася, створюючи нову структуру дна, при цьому “надлишки” земної кори під дією дрейфу плит, занурювалися в земні надра і знову перетворювалися в рідку магму. Як би там не було, а руху материків відбуваються і в наш час, і з цієї причини створюються нові карти, для подальшого вивчення процесу дрейфу тектонічних структур.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Рух тектонічних плит