Рух Опору
Населення захоплених країн Європи і Радянського Союзу не підтримувало політичні та військово-економічні плани окупантів. Навпаки, з кожним днем зростала і поширювалася антифашистський опір, причому не тільки в окупованих країнах, але і в країнах – союзницах нацистської Німеччини.
Стихійні антифашистські виступи стали спалахувати в багатьох європейських країнах з перших днів війни. Боротьба проти німецько-фашистських загарбників в країнах Європи отримала назву рух Опору.
Рух Опору – сукупність збройної, економічної та ідеологічної форм боротьби населення захоплених країн проти німецького окупаційного режиму за свободу і національно-державну незалежність.
Найбільш дієвими формами опору німецько-фашистським агресорам були партизанський рух, підпільна боротьба, агітаційно-пропагандистська діяльність, економічний саботаж, невиконання директивних вказівок і наказів військово-окупаційної влади. Вже з осені 1939 р стали виникати осередки антинімецьких опору в Польщі. Воно являло собою значну силу і розвивалося у вигляді різних нелегальних течій. Польське опір підтримувалося урядом Польщі, який перебував в еміграції спочатку у Франції, з 1940 р – в Великобританії і очолюваним В. Сікорським.
Чи не підкорилися і патріоти Франції. Сили французького руху Опору на початку липня 1941 р об’єдналися в Національний фронт, метою якого було звільнення Франції від німецько-фашистських загарбників. У травні 1943 р було створено Національну раду опору, який об’єднав усі антифашистські сили Франції. Збройні загони організації “Франтірери і партизани” включилися в боротьбу проти окупантів. Весною 1944 р організації французьких патріотів об’єдналися в армію французьких внутрішніх сил, чисельність якої сягала майже 500 тис. Осіб.
Найбільш широкого розмаху антинімецької опір набуло в Югославії. Вже восени 1941 р в загонах югославських партизан було близько 70 тис. Чоловік. Вони звільнили від ворога ряд районів країни. У листопаді 1942 р була сформована Народно-визвольна армія Югославії, яка зробила значний внесок в боротьбу югославського народу проти німецько-фашистських агресорів. За час війни загинуло понад 1,7 млн югославських патріотів.
Антифашистська боротьба розгорнулася в Албанії, Бельгії, Греції, Данії, Норвегії, Нідерландах, Чехословаччині. Патріотична боротьба розгорталася навіть в тих країнах, де діяли прогерманские уряду: Італії, Австрії, Румунії, Болгарії, Хорватії, Фінляндії, Угорщини. Так, на півночі і в центрі Італії діяли партизанські гарібальдійськими бригади. Об’єднання італійських партизан Корпус добровольців свободи на початок 1945 р налічувало 350 тис. Осіб. Антифашистський рух Опору мало місце в Німеччині та Австрії, а також в нейтральних Швеції і Швейцарії.
У русі Опору брали участь люди різних соціальних верств і груп, політичних і релігійних поглядів: інтелігенція і буржуазія, робітники і селяни, комуністи і соціалісти, ліберали, консерватори і безпартійні, християни і мусульмани. Їх об’єднувала спільна мета – протистояти німецькому окупаційному режиму і відновити національно-державну незалежність. У русі Опору брали участь близько 40 тис. Наших співвітчизників.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)