РУКАВИЧКА – Фрідріх Шиллер (1759-1805) – ЛІТЕРАТУРНІ БАЛАДИ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас
Ждучи на грища і забави,
В звіринці своїм величаво
Король Франциск сидів;
Тіснились вельможі при троні,
А кругом, на високім балконі
Дам барвистий вінок процвів.
Король дав знак рукою –
І з грат сторожкою стопою
Виходить лев;
Але не лунає рев:
Пустелі друг
Зором німим обводить круг Арени –
І випростав з позіхом члени,
І гривою стряс густою,
І ліг самотою.
І знову владар мате рукою –
На знак царський
Тигр жаський
З клітки рине тісної
Скоком потужним;
Лева він бачить і виє,
Напружує шию,
Кола страшні вибиває хвостом
І лиже рот язиком;
І кроком несміло-пружним
Лева обходить він
І, волі невольний син,
Повнить арену риком
Хрипким і диким. –
Погас його рев луною,
І осторонь хижий ліг.
І знову владар маше рукою –
І зіво дверей вивертає їх:
Двох леопардів прудких;
В буянні мужнього палу
Тигра вони напали;
Той лапою б’є їх тяжкою,
І вже підводиться лев;
Його могутній рев
Прогримів – і став спокій;
І, не давши волі злобі рвучкій,
Люті лягли по короткім бою.
Нової жде битви вельможне гроно.
І раптом упала з балкона
Франциск І. Автор невідомий
Рукавичка красної дами
Між хижаками.
І мовить лицарю юна
Кунігунда, глузлива красуня:
“Щодня, щогодини, лицарю мій,
Присягаєтесь ви в любові своїй –
Принести рукавичку прошу я вас!”
І лицар Делорж поспішає і враз
Збігає наниз безстрашно,
І кроком твердим Ступає між звіром тим,
І бере рукавичку відважно.
І, повні подиву й жаху німого,
Лицарі й дами глядять на нього,
А він, спокійний, назад іде –
І гомін безмежний навколо росте
На честь його перемоги.
Кунігунда героя очима вітає –
Той погляд щастя йому обіцяє, –
Але, зійшовши під крики бучні,
Він рукавичку в лице їй кинув:
“Подяки, дамо, не треба мені!” –
Сказав і її покинув.
Переклад з німецької Михайла Ореста
DER HANDSCHUH
Vor seinem Lówengarten,
Das Kampfspiel zu erwarten,
SaB Konig Franz,
Und urn ihn die GroBen der Krone,
Und rings auf hohem Balkone
Die Damen in schónem Kranz.
Und wie er winkt mit dem Finger,
Auftut sich der weite Zwinger,
Und hinein mit bedachtigem Schritt
Ein Lówe tritt
Und sieht sich stumm
Ringsum
Mit langem Gahnen
Und schiittelt die Mahnen
Und streckt die Glieder
Und legt sich nieder.
Und der Konig winkt wieder,
Da óffnet sich behend
Ein zweites Tor,
Daraus rennt
Mit wildem Sprunge
Ein Tiger hervor.
Wie der den Lówen erschaut,
Briillt er laut,
Schlagt mit dem Schweif
Einen furchtbaren Reif
Und recket die Zunge,
Und im Kreise scheu
Umgeht er den Leu,
Grimmig schnurrend,
Drauf streckt er sich murrend
Zur Seite nieder.
Und der Konig winkt wieder,
Da speit das doppelt geóffnete Haus
Zwei Leoparden auf einmal aus,
Die stiirzen mit mutiger Kampfbegier
Auf das Tigertier;
Das packt sie mit seinen grimmigen Tatzen,
Und der Leu mit Gebriill
Richtet sich auf, da wirds still;
Und herum im Kreis,
Von Mordsucht heiB,
Lagem sich die greulichen Katzen.
Da fallt von des Altans Rand
Ein Handschuh von schoner Hand
Zwischen den Tiger und den Leun
Mitten hinein.
Und zu Ritter Delorges, spottenderweis,
Wendet sich Fraulein Kunigund:
“Herr Ritter, ist Eure Lieb so heib,
Wie Ihr mirs schwort zu jeder Stund,
Ei, so hebt mir den Handschuh auf!”
Und der Ritter, in schnellem Lauf,
Steigt hinab in den furchtbaren Zwinger
Mit festem Schritte,
Und aus der Ungeheuer Mitte
Nimmt er den Handschuh mit keckem Finger.
Und mit Erstaunen und mit Grauen
Sehns die Ritter und Edelfrauen,
Und gelassen bringt er den Handschuh zuruck.
Da schallt ihm sein Lob aus jedem Munde,
Aber mit zartlichem Liebesblick –
Er verheifit ihm sein nahes Gluck –
Empfangt ihn Fraulein Kunigunde.
Und er wirft ihr den Handschuh ins Gesicht:
“Den Dank, Dame, begehr ich nicht!”
Und verlaBt sie zur selben Stunde.
Рукавичка для де Лоржа
Якось король Франциск І разом зі своїми придворними насолоджувався цькуванням левів. Раптом у самий розпал розваги коханка капітана шотландських гвардійців Жоржа де Лоржа (1482-1562) кинула в рів із левами свою рукавичку і попросила його дістати звідти цю рукавичку, якщо він любить її так палко, як каже. Де Лорж незворушно обмотав ліву руку плащем, взяв у праву руку свою шпагу і спустився до левів. Розлючені звірі тільки гарчали на сміливця, але не насмілилися напасти на нього. Де Лорж підняв рукавичку, під схвальні крики й оплески глядачів повернувся до своєї дами і вручив їй рукавичку. Дама цим учинком хотіла усім показати, наскільки велика її влада над своїм коханим, але прорахувалася, тому що відтоді пан де Лорж перестав з нею зустрічатися. Дехто навіть стверджував, що він жбурнув рукавичку їй в обличчя, але це вже явне перебільшення.
(Із французької хроніки XVI cт.)
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Де відбуваються події балади Фрідріха Шиллера “Рукавичка”?
2. Які звірі брали участь у забаві короля Франциска?
3. Чому лицар Делорж опинився на арені з дикими звірами?
4. Як звірі відреагували на появу людини? Чому?
5. Як поводився Делорж? Про які людські якості це свідчить?
6. Що таке кодекс честі для Делоржа?
7. Яке враження справив учинок лицаря на королівський двір?
8. Як поводиться юна красуня Кунігунда?
9. Що для неї людське життя?
10. Як даму характеризує її вчинок?
11. Чим завершується балада? Чому Делорж покинув свою даму?
12. Що демонструє лицар Делорж, кинувши рукавичку в обличчя своєї дами?
13. Утіленням чого є образ лицаря Делоржа в баладі?
14. Хто і чому протиставляється в баладі?
15. Яка основна думка балади? Що уславлює поет?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)