Розвиток поняття про реалізм
У літературознавстві по сьогоднішній день для терміна “реалізм” не існує певного чіткого тлумачення. Під поняттям “реалізм” часто маються на увазі стиль літератури, який носить універсальний характер, що орієнтується на освітлення суспільного життя в її об’єктивної сутності.
Поняття реалізму в літературі
Цей стиль характеризується відображенням реальності такою, якою вона є насправді, без будь-яких естетичних наповнень і метафор.
У різні часи реалізм набував нові творчі методи, що пояснюється також безпосереднім впливом влади та історичної епохи на літературу.
Реалізм Золотого століття
Вперше, реалізм почав знаходити своє відображення в творах авторів Золотого століття. Видатними зразками реалізму в літературі стали твори Л. М. Толстого і Ф. М. Достоєвського. Однак родоначальником його прийнято вважати Пушкіна.
Пізніше творчість поета, зокрема “Борис Годунов” і “Євгеній Онєгін” , насичене гострою проблематикою громадськості того періоду. Твори М. Ю. Лермонтова і Н. В. Гоголя також можна віднести до реалістичної подачі.
Так “Герої нашого часу” і “Мертві душі” є не чим іншим, як гострою критикою соціального ладу і помилкових життєвих пріоритетів суспільства. (Реалізм в романі “Герой нашого часу” )
Реалізм Золотого століття відносять до категорії просвітнього реалізму, який в першу чергу характеризується нововведенням тенденцій, які шляхом їх прийому в літературі, кажуть свій вплив на життя громадськості в цілому.
Соціальний реалізм в СРСР
З плином часу ми можемо спостерігати видозміни реалізму і нові тенденції використання його прийомів літературі. Так реалізм в 20х роках XX століття стає невід’ємною частиною радянської пропаганди в мистецтві, і в літературі зокрема.
На жаль, метод, який ще в XIX столітті виступав, як єдина можливість висловити своє громадянське незгоду і критичне ставлення до суспільного життя, перетворився на інструмент ідеологічного впливу на націю в руках радянського уряду.
Нова форма реалізму, яка придбала назву “соціальний реалізм” спочатку носила рекомендаційний характер, який пізніше переріс в обов’язковий. Представники соціального реалізму у своїх творах підкреслювали переваги комуністичної системи.
Реалізм висловлювався в тому, що на конкретному історичному подію – революція, повалення монархії, встановлення влади Рад, автори стверджували принципи марксистської філософії. Деякі літературні критики не відносять соціальний реалізм до загальноприйнятого класичного поняття реалізму.
Даний прийом не володіє основною особливістю реалізму – об’єктивністю. Радянські комуністичні письменники дивилися на події з вигідної для влади точки зору, і в ідеологічній формі підносили їх у своїх творах.
Яскравим прикладом соціалістичного реалізму є творчість М. Горького, більшість творів якого було змодельоване під загальноприйняту ідеологічну систему суспільства.
Критичний реалізм
Як і в будь-якому іншому тоталітарній державі, в СРСР існувала група авторів, які висловлювали відкриту незгоду з політикою держави. Методом критичного реалізму, який був притаманний письменникам Золотого століття, продовжують користуватися літератори – дисиденти.
Вони дивляться на політичні події і на життя суспільства з об’єктивної точки зору. Критичний реалізм притаманний фактично всі поетам Срібного століття.
Також він яскраво виражений у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” – на основі реальних історичних фактів письменник зміг відобразити всі недоліки як влади, так і соціалістичного суспільства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)