РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. ПОЕТИЧНИЙ ПРАКТИКУМ ЗА ТВОРЧІСТЮ ДЖ. Г. Н. БАЙРОНА – РОМАНТИЗМ
Мета (формувати компетентності): предметні (уявлення про художні особливості творів Дж. Г. Н. Байрона (систему віршування та художні засоби); словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси, світогляд).
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Основні терміни й поняття: романтичний пейзаж, спенсерова строфа, художні образи, художні засоби.
Міжпредметні зв’язки: історія, географія, етика, естетика.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет поета, видання його творів, ілюстрації до них; таблиці з теорії віршування; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. ліро-епічна поема Байрона, з якою ми познайомилися, окреслила кордони нового жанру і навіть здолала його межі. Грандіозний художній експеримент, який тривав майже 10 років, висунув нові художні завдання:
ü Конкретизацію та взаємоузгодження художніх часу і простору;
ü Відокремлення героя від автора, формування об’єктивних (епічних) засобів розкриття характеру героя;
ü відображення в невеликій історії особистості характерних ознак великої історії, закономірностей суспільного життя. Отже, конструктивні особливості поеми “Паломництво Чайльд Гарольда” – відсутність, несформованість фабули, переважання ліричного начала над епічним. Із секретами творчої лабораторії письменника ми й ознайомимося сьогодні на практиці.
ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
Поетичний практикум
ü На прикладі однієї строфи поеми Байрона “Паломництво Чайльд Гарольда” доведіть її відповідність спенсеровій строфі.
Очікувана відповідь
Для спенсерової строфи є характерним п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: аба ббв бвв.
Прощай, прощай! | А |
Вже берег зник, | Б |
Лиш мріє далина. | В |
I свист вітрів, і меви крик | Б |
Над відхланню луна. | В |
Сідає сонце. Ми в той край | А |
Мчимо серед стихій. | Г |
До завтра, сонця лик! Прощай! | А |
Добраніч, краю мій! | Г |
Римування наведеного фрагмента відповідає схемі: абв бва гаг.
Сі/да*/є/ со*н/це. / Ми* /в той/ кра*й / | 4 стопи |
Мчи/мо*/ се/ре*д/сти/хі*й. / | 3 стопи |
До/ за*вт/ра, / со*н/ця/ ли*к! / Про/ща*й! / | 4 стопи |
Доб/ра*/ніч, / кра*/ю/ мі*й! / | 3 стопи |
Висновок. Хоча перекладач і не зберіг спенсерової строфи оригіналу, але загальний зміст і настрій вірша передано добре.
ü Порівняйте свої висновки з літературознавчим коментарем на ту саму тему.
Літературознавчий коментар. Для цілісності передавання всіх композиційних моментів Байрон обрав особливу віршову форму – спенсерову строфу, яка, на думку поета, допускає вираження найрізноманітніших почуттів і думок. Вона відзначається гнучкістю, здатністю передавати найтонші інтонаційні відтінки. П. О. Куліш одним із перших серед українських письменників послуговувався цією поетичною формою в оригінальній творчості (поема “Магомет і Хадиза”), проте у перекладі “Чайльд Гарольда” не зберіг її. Перекладач збільшив кожну строфу на один рядок, ужив замість 10-стопного ямба 13-стопний, також опустив рими (майже вся поема написана білим віршем), що розтягнуло твір, позбавило його властивої ритмомелодики. На ці недоліки (як досить суттєві) вказував, зокрема, І. Я. Франко у передмові до перекладу. Проте слід врахувати недостатню опрацьованість теорії перекладу на той час, а також лексичну особливість англійської мови, у якій значно більше односкладових слів, ніж в українській. Віддавши перевагу лексичній відповідності над поетичною формою, Куліш утратив дещо на ритміко-інтонаційному рівні, що негативно позначилося на ідейному наповненні твору. Проте бажання зберегти ритм першотвору в перекладах Куліша відчувається, особливо там, де цей ритм має різко виражене смислове навантаження. Так, у першій пісні (строфа II) вірш плавний і традиційний:
Whilome in Albion’s isle there dwelt a youth;
Who ne in virtue’s ways did take delight…
Подібний ритм, хоч і більш розтягнутий, у Куліша:
Колись на острові, на славнім Альбіоні,
Жив молодик, що був байдужен на все добре.
У строфі 37 вірш звучить як бойовий заклик:
Awake’ ye Sons of Spain! awake! advance!
Lo! Chivalry, your ancient goddess, cries.
Цей ритм збережено і в українському перекладі:
Прокиньтеся, сини гішпанські, о, прокиньтесь!
Ударте!.. Чуєте? вас рицарство скликає…
ü Доведіть наявність ознак романтизму в наведеному фрагменті:
I свист вітрів, і меви крик
Над відхланню луна.
Сідає сонце. Ми в той край
Мчимо серед стихій.
<…>
Це шквал тебе ляка в плавбі
Чи змерз під штормом ти?
Не треба сліз. Наш корабель
Міцний і знає шлях,-
Він мчить між рифів і між скель,
Мов сокіл в небесах.
– Хай шторм реве, гуркоче грім,
Безодня хай кипить.
Очікувана відповідь
Романтичний пейзаж є ніби віддзеркаленням душі, внутрішнього світу героя-бунтівника, нерідко він бурхливий, незвичайний, дуже яскравий. У такому зображенні завжди зосереджується увага на одній художній деталі, найбільш виразній і важливій. Це центральна деталь романтичного пейзажу. Романтичний пейзаж має свої особливості: слугує одним із засобів створення незвичайного, іноді фантастичного світу, протиставленого реальності, причому велика кількість фарб робить краєвид ще й емоційним (звідси винятковість його деталей і образів, часто вигаданих художником). Такий пейзаж зазвичай відповідає натурі романтичного героя, який страждає, меланхолійно-мрійливого або неспокійного, який бунтує, бореться. Він відображає одну з центральних ознак романтизму – розлад між мрією і самим життям, символізує душевні потрясіння, відтіняє настрої персонажів. У байронівських пейзажах ми бачимо шаленство стихій – вітру, шторму, бурі, грому, холоду; небезпеку – рифи, скелі; крізь них пробивається міцний корабель; героя не лякає небезпека, тому що йому нема чого, як він вважає, утрачати.
ü Визначте у цьому фрагменті фольклорні мотиви. (Широке використання поетичних звертань, риторичних окличних речень, уживання народнопоетичних порівнянь – мов сокіл; фразеологізмів – душа болить; зменшувально-пестливих слів – синка; вигуків – о; символіки, народних прикмет: виття пса – лихо, печаль та ін.)
ü Знайдіть у поемі “Мазепа” портрет дівчини-козачки, схарактеризуйте за ним героїню, поясніть ставлення автора до неї.
Очікувана відповідь
Чиї ж це очі неземні
На мене дивляться так мило?
<…>
Дівчатко з довгою косою,
Струнке, вродливе і ставне –
Сиділо в хаті під стіною
І пасло поглядом мене…
<…>
То стрітився з її очами,
Бо час від часу ці дівочі
Великі й ясні дикі очі,
Повніські співчуття і жалю,
На постіль падали мою.
<…>
Та перед тим вона кивнула
Веселим поглядом мені,
Що я не сам, що я в сім’ї,
Що нічого мені боятись…
<…>
Побачила дочка козацька,
За руку узяла з любов’ю,
Щось там поправила в зголов’ю.
Висновок. Образ козацької доньки-рятівниці автор змалював з величезною любов’ю та теплом. Дівчина вродлива, струнка, весела, добра, лагідна, турботлива, милосердна, готова будь-якої миті прийти на допомогу незнайомцеві, щира у своїх почуттях.
ü Проаналізуйте систему художніх засобів поеми “Мазепа” та зробіть висновки. (Художні засоби різноманітні: від епітетів (юний, міцний), порівнянь (мов сокіл в небесах), інверсії (на пустирі глухім) – до метафор (серцем скам’янів) і народнопоетичних засобів – див. вище.)
ü Розкрийте образ Долі у творах Байрона. (У романтиків Доля – фатум. Її не можна ані передбачити, ані обійти, ані обдурити. Інколи трагічні події можуть сприяти славі й успіху, інколи – навпаки.)
ü Порівняйте різні переклади фрагментів поеми на змістовому, лексичному, синтаксичному рівнях та щодо вживання художніх засобів, зробіть висновки та висловіть свої уподобання (за можливості – порівняйте з підрядковим перекладом).
Переклад Д. Х. Паламарчука | Переклад П. О. Куліша |
Прощай, прощай! Вже берег зник, Лиш мріє далина. I свист вітрів, і меви крик Над відхланню луна. Сідає сонце. Ми в той край Мчимо серед стихій. До завтра, сонця лик! Прощай! Добраніч, краю мій! Прощай, прощай! Вже берег зник, Лиш мріє далина. I свист вітрів, і меви крик Над відхланню луна. Сідає сонце. Ми в той край Мчимо серед стихій. До завтра, сонця лик! Прощай! Добраніч, краю мій! | Прощай, мій краю, берегу рідний! Вже ти зникаєш над синім морем. Вітри нічнії, ревучі хвилі Співають разом із моїм горем. Он сонце в морі тоне-сідає… Марно за сонцем поженемося… Прощай, ясненьке! Прощай, мій краю! Чи ж ми в пітьмі звеселимося? Прощай, мій краю, берегу рідний! Вже ти зникаєш над синім морем. Вітри нічнії, ревучі хвилі Співають разом із моїм горем. Он сонце в морі тоне-сідає…    (2 votes, average: 2.50 out of 5)РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. ПОЕТИЧНИЙ ПРАКТИКУМ ЗА ТВОРЧІСТЮ ДЖ. Г. Н. БАЙРОНА – РОМАНТИЗМ |