Розвиток мануфактур в США
Як з’ясувалося, логіка розширеного виробництва цілком застосовна не тільки до сільського господарства, а й до інших галузей національної економіки. Дійсно, якщо мало сенс виробляти все більше кукурудзи, пшениці та інших сільськогосподарських продуктів, то чому б не припустити, що покупці будуть настільки ж справно споживати надлишки промислових товарів – тканини, цвяхи та інше. Здавалося б, проста думка, проте знадобилося чимало часу, щоб вона зміцнилася в умах людей. Цим і пояснюється той факт, що промислова революція трапилася в Америці на півстоліття пізніше, ніж у європейських країнах. До того ж розвиток американської промисловості було важким конкуренцією з боку британських і французьких підприємств, які пропонували продукцію розширеного асортименту і за нижчими цінами. Великою підмогою у вирішенні цієї проблеми виявилися протекціоністські тарифи на ввезення дешевого імпорту, але, на жаль, держава ввела їх лише в 1824 році, а вже в 1833 році під тиском опозиції початок знову зменшувати митні збори. Брак робочих рук і капіталовкладень, транспортні проблеми, обмежений доступ до британських технологіям – все це гальмувало розвиток промисловості в країні.
На початку 1800-х років більшість американських “промислових” товарів вироблялося на дому – в дрібних мануфактурах і крихітних майстерень. В якості виробників виступали окремі індивіди або малі колективи, які використовували свої професійні навички та ручні знаряддя праці. Вироблені товари, як правило, продавалися на найближчих місцевих ринках. У Сполучених Штатах до 1790-х років не існувало такого поняття, як “фабрика” – місце, де під одним дахом зібрано безліч робітників; де процес виробництва розбитий на ряд стадій, і на кожному етапі працівники (з низькою кваліфікацією або взагалі некваліфіковані) виконують одну або кілька найпростіших операцій; де використовуються механізовані засоби виробництва; де кінцева продукція відрізняється великою різноманітністю і призначена для реалізації як на ближніх, так і на далеких ринках.
Перші фабрики виникли в 1790 році в Новій Англії, що виглядає абсолютно закономірним. Насамперед, у зазначеному регіоні не було проблем з енергопостачанням – місцеві річки забезпечували енергією в достатній кількості. Історично сформовані великі міста припускали наявність освічених і підприємливих людей, здатних впоратися з подібним починанням. Не бракувало і в робочій силі: справа в тому, що тутешні кам’янисті і не дуже родючі грунти мало сприяли заняття землеробством. Як наслідок, більшість фермерських господарств виявлялися не дуже успішними (у порівнянні з такими на Заході), і їх власники поповнювали армію потенційних фабричних робітників. Нарешті немаловажним фактором була наявність в Новій Англії портів з їх невичерпним припливом іммігрантів з Європи. Серед цих іммігрантів траплялися вельми цікаві особистості, наприклад якийсь Семюел Слейтер, який в результаті ряду інтриг – вельми винахідливих, але не цілком чесних – зумів викрасти секрет європейських верстатів і відтворити їх в Америці.
Взагалі плагіат в області технологій був дуже характерний для розвитку американських мануфактур. Іншою відмінною рисою був постійний стимул до вдосконалення техніки. Це зрозуміло: в умовах стабільного дефіциту робочої сили власники промислових підприємств прагнули використовувати верстати, які мінімізували б число задіяних працівників. Вони досягли певних успіхів на цьому шляху: до середини XIX століття на американських текстильних фабриках стояло більш ефективне обладнання, ніж на східних підприємствах Британії. Наступний крок на шляху прогресу був зроблений американським винахідником Елаєм Уїтні, що розробив технологію виробництва виробів з взаємозамінними деталями, що фактично знаменувало початок “американської системи” виробництва.
Горезвісна американська винахідливість повною мірою проявилася у третій відмітною межах американських мануфактур, а саме в реорганізації фабрик. У 1813 році Бостонська промислова компанія створила прецедент, об’єднавши на підпорядкованій їй Уолтемской текстильній фабриці два технологічних процеси – прядіння і ткацтво. На іншій своїй фабриці в Лоуелл компанія організувала експеримент з трудовим персоналом. З метою здешевлення виробництва керівництво фабрики вирішило – у дусі гендерної традиції Америки – зробити ставку на використання праці молодих незаміжніх жінок. Ці жінки проживали у спеціально відведених будинках і працювали на фабриці, причому їх часто перекидали з одного робочого місця на інше.
Четверту особливість американської промисловості дослідники пов’язують з якістю продукції, що випускається. Фабрики і заводи були орієнтовані на потокове виробництво великих партій недорогих уніфікованих товарів, які отримали назву “доступних” і розрахованих на широке коло споживачів. Дешевизна і доступність – ось два кити, на яких будувалося американське виробництво. Природно, що про високу якість говорити не доводилося. Втім, це теж відповідало республіканської традиції: живи простіше, а рафіновану розкіш залиш зіпсованим європейцям.
У 1820-1830-х роках кількість фабрик швидко зростало, і, що ще важливіше, підвищувався рівень виробництва. Між 1840 і 1860 роком загальний обсяг промислової продукції зріс удвічі. До кінця цього терміну вартість промислової та сільськогосподарської продукції вже зрівнялися. Більшість промислових підприємств було зосереджено на Півночі. Кількість робітників, зайнятих у промисловості, швидко збільшувалася: з 3% в 1820 році до 25% в 1870-м; число сільськогосподарських робітників за той же період знизилося на третину. Тим не менш, незважаючи на вдалий експеримент в Лоуелл, в країні відчувалася гостра нестача робочих рук. Фабрики і заводи все більше залежали від припливу іммігрантів, які після прибуття в Америку поповнювали собою армію промислових робітників.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)