Розвиток економічних систем
Сучасна цивілізація, європейська за походженням основних рис, маючи деякі місцеві особливості в різних частинах світу, виросла на основі капіталістичної системи економічних відносин. Саме економіка визначає можливості задоволення основних життєвих потреб людини – потреби в їжі, житлі, знаннях. Особливість капіталістичної економіки полягає в тому, що розвиток будь-якої її галузі регулюється можливістю отримання прибутку. У свою чергу прибуток визначається збутом товарів, попитом на них з боку споживача. Економічна система “реального соціалізму”, який представляв собою, по суті справи, державний капіталізм, за результатами впливу на природне середовище життя людей мало відрізнялася від класичного капіталізму, і ми не будемо її спеціально обговорювати, хоча не можна не визнати багато соціальні та інші позитивні сторони соціалістичної системи, розквітом і занепадом якої відзначений наше століття.
Складна система суспільно-економічних відносин, що є предметом дослідження економіки, політології, соціології, не може бути тут скільки-небудь детально обговорена. Для нас важливо тільки, що в результаті розвитку капіталістичних відносин виникає система особистих і суспільних цінностей, в якій проблеми збільшення споживання займають чільне місце. Престижно часто міняти меблі, автомобіль, одяг, мати захоплення, “хобі”, що вимагає значних фінансових витрат, – одним словом, ідеалом сучасного суспільства став активний споживач матеріальних благ, що і дає підставу називати нашу цивілізацію споживчої. У суспільстві виникає принципово невситима жага нескінченного зростання споживання, вся економічна структура спрямована на підтримку і задоволення зростаючого попиту. Це змагання за все вищий рівень споживання веде до все більш інтенсивному використанню єдиного джерела всіх матеріальних благ – ресурсів живої та неживої природи Землі. Ще дослідженнями Римського клубу було показано, що нестримне зростання споживання веде до виснаження невідновних і підриву відновлюваних ресурсів, що і є однією з головних загроз екологічної кризи.
“Цивілізоване” людство втратило грань між необхідним і зайвим. Велика частина того, що сучасне уявлення про благополуччя вважає за необхідне, при найближчому розгляді виявляється зайвим, тобто чимось таким, без чого можна обійтися без шкоди для фізичного і психічного здоров’я і можливості творчої роботи. Очевидно, що подальший розвиток людства по шляху зростання споживання веде до екологічної катастрофи. Матеріальний рівень життя, досягнутий США і найбільш економічно розвиненими країнами Європи, вважається тим ідеалом, до якого не тільки треба прагнути, але який добре б перевершити. Разом з тим, хоча в США живе менше 5 % населення Землі, ця країна споживає більше чверті невідновних ресурсів і викидає більше чверті обсягу всіх забруднювачів природного середовища. Ясно, що для решти людства цей рівень просто фізично недосяжний.
Досить давно обговорювалася в роботах філософів, а після досліджень Римського клубу і безлічі робіт з глобальної екології стала очевидною альтернатива стратегії матеріального зростання. Вона заснована на уявленні про необхідність переорієнтації економіки з забезпечення нескінченного власного кількісного зростання на стимуляцію і обслуговування духовного і наукового розвитку людей. На відміну від принципової обмеженості ресурсами планети матеріально – економічного зростання, що супроводжується небезпечним зростанням чисельності людей, у сфері духовного розвитку і в розвитку науки ніяких обмежень, крім можливостей людського мозку, принципово не існує. Чим раніше людство змінить систему цінностей і зробить головною метою не зростання матеріальної забезпеченості, а зростання знань і духовної досконалості людини, тим повніше воно зможе зберегти природу своєї рідної планети, яка була і завжди залишиться єдиною основою самого існування людини на Землі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)