РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

– “Розстріляне відродження” (умовна назва, запропонована Ю. Лавроненком) – літературно-мистецька генерація 20-х-поч. 30-х рр. XX ст., яка була репресована більшовицьким режимом.

√ Головні літературні об’єднання:

– ЛОЧАФ (об’єднання армії та флоту); ,

– “Спілка письменників західної України”;

– “Плуг”, “Молодняк”;

– “Ланка” (пізніше “МАРС”);

– “Гарт” – найвпливовіший, пізніше був перейменований на ВАПЛІТЕ (“Вільну академію пролетарської літератури”).

√ Головні складники світогляду нової літературної еліти – бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали.

√ Проза періоду “розстріляного відродження” поділялася на дві течії: сюжетна й безсюжетна. У безсюжетних творах головним був підтекст, дух, “запах слова”, як казав Хвильовий, а не речення чи слово.

√ Компартія СРСР, аби нейтралізувати розвиток національної культури, почала діяти забороненими методами. Письменники опинилися перед вибором: покінчити самогубством (М. Хвильовий), бути репресованим (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), не бути почутим у народі (І. Багряний), емігрувати (В. Винниченко, Є. Маланюк) або писати програмові твори, уславлюючи партію (П. Тичина, М. Бажан).

! До двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції (03.11.1937) особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: “Розстріляти”, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. В урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно більше 1000 в’язнів.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ