Розповідь про милосердя
З давніх часів в людському суспільстві існує традиція допомоги слабким і знедоленим людям. У будь-яку епоху, в будь-якій країні завжди знаходилися люди, готові безкорисливо допомагати іншим людям, що потрапили у важку ситуацію.
Благодійна діяльність таких людей з часом привела до появи поняття “милосердя”, яке розглядається, як духовна і матеріальна допомога нужденним в ній людям. Милосердя, в першу чергу, характеризується щирим бажанням приносити користь людям, не думаючи при цьому про будь-якої нагороди.
Найдавніші приклади надання допомоги ближньому дійшли до нас з епохи первісного ладу. Археологи під час розкопок виявили поховання первісних людей, які ще кілька років після отримання серйозних травм жили за рахунок підтримки своїх одноплемінників.
Милосердя, як рід безкорисливої діяльності, було характерним явищем і в біблійні часи. Це поняття закріпилося в багатьох світових релігіях, зокрема, милосердя є однією з християнських чеснот. За минулі століття концепція милосердя не тільки збереглася в суспільстві, а й зміцніла. Про милосердя написано чимало літературних творів. Найвідоміші рядки на цю тему ще в XIX столітті написав О. С. Пушкин: “… і закликати до переможених закликав”.
Що ж таке милосердя? Це слово в українській мові буквально можна зрозуміти, як “милість серця”, тобто, кажучи про милосердя, ми говоримо про любов, кохання до всіх оточуючих нас людям, як знайомим, так і незнайомим.
Що ж є причиною, що породжує в серцях людей почуття милосердя? Любов до людей, що приносить радість душі.
Хто з людей здатний до милосердя? Гарний душею і сильна духом людина, в корінь дивиться і не розгубив на дорогах життя свою душу, здатність співпереживати і любити.
Милосердя – це перемога сил Любові, Добра і Співчуття в людині!
Милосердя, що проявляється людиною по відношенню до інших людей, робить самого милосердного людини краще, збагачує його духовно. Людина, яка прагне до розвитку, до духовної досконалості, не може не бути милосердним.
Щоб проявити милосердя, треба звільнити свою душу від дріб’язкових образ, заздрості, злоби, жорстокості. Треба встати на новий щабель у своєму духовному розвитку. Милосердний той, хто з розумінням відноситься до недосконалості інших, хто вміє бути вище проблем, вміє прощати, чи не випинати своє “я”, щиро, діяльно допомагати, робити добро.
Розвивати почуття милосердя слід з самого раннього дитинства. Моральне виховання дітей починається ще в родині, потім воно продовжується в дитячому саду і в школі. Спочатку діти усвідомлюють, що таке любов до батьків і близьких людей. Потім вони вчаться поширювати свої добрі почуття на друзів і знайомих. Поступово у дитини формується і почуття милосердя до всіх оточуючих людей, як знайомим, так і незнайомим. Вершиною морального розвитку людини стає почуття милосердя до всього людства.
В наші дні милосердя є невід’ємною частиною сучасного суспільного життя. Благодійністю сьогодні займаються численні фонди. Також різного роду допомогу надають як приватні особи, так і організації. Свій внесок в розвиток благодійності вносить і держава, яка за допомогою законодавства зменшує розмір податків для тих, хто займається благодійністю.
Характерною особливістю милосердя є ще й активність дій. Мало в душі поспівчувати людині, що опинилася в біді. Важливо і допомогти такій людині активними діями. Необхідно прагнути до того, щоб безкорислива допомога оточуючим людям стала нормою поведінки в сучасному суспільстві.
До милосердя потрібно прийти. Людина, що не піклується про поліпшення себе, ніж він може порадувати інших?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)