Розповідь “Історія винаходу турбін”
Турбіною називають механізм, який перетворює внутрішню енергію пара, газу або рідини в механічну роботу на валу. Розрізняють парові і газові турбіни. Їх відмінність полягає лише в тому, що в якості робочого тіла в паровій турбіні використовується пара, що утворюється при випаровуванні води в котлі, а в газовій – відповідно газ. В іншому пристрої турбін практично збігаються.
Історія винаходу турбін бере свій початок з глибокої давнини. Першу спробу в цьому напрямку зробив в I столітті нашої ери давньогрецький вчений Герон Олександрійський. Він виготовив агрегат, названий їм “Еоліпіл”, віддалено нагадував парову турбіну. Агрегат складався з двох порожнистих металевих півсфер, запаяних між собою і утворили шар, з якого виходили два вигнутих сопла. Півсфери з’єднувалися за допомогою двох трубок з котлом. В котел заливали воду і нагрівали на прямому вогні. Вода в казані випаровувалася, перетворювалася на пару і по трубках надходила в кулю. Пар, вилітаючи з сопел, змушував куля обертатися. Ніхто з сучасників Герона не сприйняв його винахід всерйоз, тому на практиці еоліпіл не знайшов застосування.
Подальші згадки про турбінах відносяться вже до початку XVI століття. Пристрої, схожі на турбіну, описуються в працях Леонардо да Вінчі і арабського інженера Таги-аль-Діна.
Машини, що мають найбільш близьку подібність з сучасними турбінами, і, що знайшли практичне застосування, були винайдені тільки на початку XVII століття. Першим в цьому досяг успіху італійський інженер Джовані Бранка. Бранка виготовив парову турбіну, змушувала обертатися млинові жорна. В кінці XVIII століття англійський вчений Джон Барбер запатентував першу газову турбіну. Його винахід мало багато елементів, які присутні в сучасних газових турбінах. Барбер сконструював цю турбіну спеціально для приведення в рух безкінної вози.
XIX століття стало дуже багатим на винаходи турбін різного роду. Але всі вони мали дуже низький коефіцієнт корисної дії і тому могли працювати тільки з невеликими навантаженнями. Тільки в кінці XIX століття шведським інженером Густафом Лавалем була винайдена турбіна, здатна працювати в промислових масштабах. Лаваль значно вдосконалив конструкцію, доповнив її сопла розширниками конічної форми. Згодом, такі сопла стали називати “сопло Лаваля”. На їх основі в подальшому були виготовлені сопла сучасних ракет.
В цей же час, незалежно від Лаваля, англійський інженер Чарльз Парсонс запатентував багатоступеневу турбіну, яка знайшла своє застосування не тільки на електростанціях, а й на військових кораблях. За допомогою даної турбіни кораблі могли розвивати рекордну на ті часи швидкість 60 кілометрів на годину.
Удосконалення турбін продовжилося і в XX столітті. До середини XX століття були винайдені:
- Газова турбіна, що виділяє енергії більше, ніж було витрачено на її вироблення (Еджідіус Елінг – Норвегія); Реактивна газова турбіна (Френк Уиттл – Англія); Поршневий двигун, який був джерелом енергії для газової турбіни (Рауль Пескара – Аргентина).
Роль турбін в сучасному світі не зменшується, а лише зростає. Турбіни продовжують удосконалюватися і працювати на благо людства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)