Розлучення батьків
Коли справа стосується розлучення подружжя, зазвичай все досить неоднозначно, і варто пам’ятати, що вина завжди обопільна, навіть коли одна зі сторін відмовляється цей факт визнавати. Але ми не станемо розглядати проблеми чоловіка і дружини, а розберемося, як допомогти дітям у сформованій сімейної ситуації.
– Часто мама боїться сказати дітям правду або, в принципі, боїться почати розмову на цю болючу для неї тему. Це абсолютно зрозуміло. Адже нам, дорослим, властиво дивитися на ситуацію з висоти нашого досвіду і прожитих років. Саме це породжує страх, ми заздалегідь малюємо собі обличчя дітей, формулюємо питання, які вони можуть задати, переживаємо через це всю ситуацію з самого початку, ніж збільшуємо свій стрес. Насправді, поки дорослі всім цим мучаться всередині себе, дитина гостро відчуває, що його обманюють, щось приховують, недоговорюють. Особливість дитячої психіки така, що діти вигадують собі різні “страшилки” і тихо страждають на самоті.
– Важливо завжди пам’ятати: розлучаються чоловік і дружина, а не мама і тато. Якщо у батьків вистачає мудрості обговорити спокійно всі питання заздалегідь і вберегти свою дитину, то честь їм і хвала. Що ж треба враховувати батькам при цьому серйозній розмові?
– Часто мама поспішає дати пояснення своєму зовсім маленькій дитині. Дітям дошкільного віку слово “розлучення” не потрібно в житті. Важлива саме адаптація до нових умов.
– Зазвичай рішення про розлучення не приймають за один день, тому й підготовку дитини треба починати за 2-3 місяці. Мова йде не про розмови “ми з татом поживемо окремо”, а швидше про зміни в обставинах життя. Якщо, наприклад, раніше дитини укладав тато, значить, треба поступово змінювати ритуал і переводити цю функцію на маму.
– Всім очевидно, але я повторю, треба намагатися уникати криків, скандалів, з’ясування стосунків при дитині.
– Проблема в тому, що подібні сварки, як і подальший розлучення, діти приймають на себе. Подальша робота з психологом, навіть через роки, показує, що у них залишається почуття провини, образи на батьків і на самого себе за це розлучення. Часто діти кажуть: “Я поганий”, – і наводять безліч аргументів, що робили не так і що призвело до розставання батьків. Обов’язково говоріть з дитиною, пояснюючи доступною мовою, що його провини тут немає.
– З дітьми до 7-10 років (залежить від конкретної дитини і його зрілості) уникайте описів, пов’язаних з почуттями (“ми з татом розлюбили один одного”). Для дітей любов – це поцілунки, обійми і все те, чим ви показуєте йому свої почуття. Тому почувши подібні пояснення, він буде постійно зводити вас поруч, просити цілуватися. Краще говорити про те, що ви так вирішили, вам так подобається, а у малюка все одно є мама і тато.
– Відповідайте на питання дитини по суті. Часто дітям зовсім нецікаво все те, що ви хочете сказати. Тому не готуйте монологи, спілкуйтеся з дитиною у формі діалогу.
– Не перетворюйте папу в ходячу хабар. Приїжджаючи до дитини, він повинен нести в собі позитивні емоції, а не бути Дідом Морозом з мішком подарунків. Інакше дитина дуже швидко переводить його в категорію вічного “хочу”. Спільні прогулянки, відвідування цікавих місць і будь-які інші враження – ось те, що важливо для нормальних відносин.
– Не форсуйте події по приводу “нового тата”. Часто це спонтанні рішення, тому що жінці після розлучення важливо самоствердитися. Цілком можна деякий час просто спілкуватися, вибудовуючи ваші стосунки з новим партнером.
Слідкуйте за настроєм дитини. Якщо він часто сумує, став любити самотність – обов’язково втрутьтеся!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)