РОЗБИТЕ СЕРЦЕ УМИРА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Related posts:

1. Колись здавався ти мені орлом підтятим – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Колись здавався ти мені орлом підтятим І в полі кинутим в агонії сконать… Очима стежиш ти за ворогом проклятим, Що хтів тебе ногою розтоптать. Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш… Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі, Одним крилом граків ти відбиваєш І сам лежиш на зламанім крилі… Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним, […]...
2. “Згоріть у житті – єдине щастя!” (Олександр Олесь) – Олександр Олесь (1878 – 1944) – Українська література 10-х років У річищі розвитку західноєвропейської символістичної драматургії яскраво розвивався Олександр Олесь, виступаючи провідником символістських форм в українській драмі. У п’єсах він залишився неперевершеним ліриком, висвітливши духовне обличчя героїв, протиставивши антигуманиий світ їх світлим мріям і сподіванням. Він поєднав символістську поетику з неоромантичним змалюванням героя, що засвідчила новаторська книга “Драматичні етюди” (1914). Олесь-символіст утвердив новий жанровий різновид […]...
3. По дорозі в казку – Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ Етюд на 3 картини І картина Ліс. Ніч. Люде. Сплять, обираються спати. Убрання не має ознак нації й часу. Він. Юрба {старі, молоді; чоловіки, жінки, діти). Дівчина. Окремі голоси з юрби: – Сьогодні тепло так, що можна не вкриватись. – Гляди, щоб вранці бігать не прийшлось та грітись. – А так! Мороз одурювать уміє… Сховається […]...
4. ЛЕБІДЬ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів. Кликав він проснутись, розгорнути крила, Полетіти небом в золоті […]...
5. “І задзвеніли в серці звуки” (Олександр Олесь) – Олександр Олесь (1878 – 1944) – Українська література 10-х років Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. (Олександр Олесь) Олександр Олесь – талановитий поет, драматург, яскравий представник символізму в літературі, який збагатив її задушевністю, ніжними почуттями і багатою внутрішньою силою, виразивши українську філософію буття, глибокий гуманізм. Він європеїзував українську лірику, став […]...
6. Присвята Українському Січовому війську – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Ми не зложим червоного стягу – Кров червона із нас пролилась… Власну кров ми ворожою змиєм, Гострі коси залізні у нас! Ми не підем з кровавого бою: Наші друзі по тюрмах гниють, Наші друзі в Сибіру конають,- Ми назад їм проложимо путь. Ми не кинем боротись за волю: Наші браття упали в борні, Їхня кров […]...
7. ТРИ МЕНТИ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь: Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
8. Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ Двадцять п’ять останніх років життя поет Олександр Олесь жив поза межами України. Його повернення додому було поступовим. У роки незалежності твори Олександра Олеся увійшли до шкільних підручників із літератури 2014 року соціальні мережі заповнив його вірш “Європа мовчала”, написаний ще 1931 року. Справжнє прізвище – Олександр Іванович Кандиба. Олесем його називала дружина. Тому поет почав […]...
9. Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) – Зразок твору – ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 5 КЛАС Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди такі міркування виявляються правильними. Багато людей пізніше змінюють свою думку, бачачи чемність та хоробрість, яких не помічали раніше. Знаю одного героя, про якого перша думка також була несправедливою. Микита Кожум’яка – людина, про яку одразу не скажеш, що вона дужа та розумна. […]...
10. АЙСТРИ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
11. МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ (Скорочено) Казка в чотирьох картинах Дійові особи Микита Кожум’яка. Батько (він же Старий Кожум’яка, Дід). Княгиня. Князь. Джура. Князівна. Дівчина. Посланець. Гонець. Воєводи. Сини. Парубок. Дівчинка. Діти. Юрба. КАРТИНА ПЕРША Палати Князя. Дівчина. Сумний наш Князь, Сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… Княгиня. Ах, […]...
12. Не нам, не нам, осміяним, сміятись – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Не нам, не нам, осміяним, сміятись, Не нам, скаліченим, іти, Німим – піснями заливатись, Сліпим – відшукувать світи. Не нам ловить в небеснім морі Зорі. Не нам – Орлам! А ми давно свої згубили крила, Та чи й були вони у нас?! Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В […]...
13. МОЇЙ МАТЕРІ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
14. Голод – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ I Проклятий, збуджений громами, Підвівся, встав з землі Й зайскреготав голодними зубами В гнилій, кривавій млі. І він пішов, нестриманий, полями До міст, до сіл, до хуторів, Він нападав на все без тями – І все без тями гриз і їв. Він розривав бика руками, Вівцю, як хліба шмат, ковтав, Дітей малих з’їдав з кістками, […]...
15. Яка краса: відродження країни! – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Яка краса: відродження країни! Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів, Мовчали десь святі під попелом руїни, І журно дзвін старий по мертвому гудів. Коли відкільсь взялася міць шалена, Як буря, все живе схопила, пройняла,- І ось, – дивись, в руках замаяли знамена, І гімн побід співа невільна сторона. Так спить орел, – […]...
16. Вояче-брате! Рідний мій – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ “Вояче-брате! Рідний мій, Сховай свій меч під головою.. . Загоїш рани, підеш в бій, Поб’ємся з смертію самою”. На смерть порубаний в боях, В руці з своєю хоругвою, Так говорив старий вояк, Стогнав і тихо сходив кров’ю. Але не слухав молодий,- Він зціпив зуби, стиснув рану, Він сів на огиря блідий І зник під крилами […]...
17. Дві хмароньки зустрілися – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Раз високо над горами, Уранці по весні, Дві хмароньки пливли кудись, Як янголи ясні. Удосвіта дві хмароньки Зустрілися вгорі І мовчки зупинилися, Як божих дві зорі. Дві хмароньки зустрілися Удосвіта колись, Зустрілися, спинилися, За рученьки взялись. Хотілось їм зостатися, Удвох прожити вік, А вітер злий сміявся вже Десь збоку біля їх. І стали тихо плакати […]...
18. Міцно і солодко, кров’ю упившись – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Міцно і солодко, кров’ю упившись, Сплять вороги уночі… Тихо з повіток плуги витягайте, Куйте в проваллях мечі. Стогнуть брати наші в тюрмах проклятих, Грати залізні рвучи… Тихо з повіток плуги витягайте, Куйте в проваллях мечі. Мати без сина і жінка без мужа Плачуть, життя кленучи… Тихо з повіток плуги витягайте, Куйте в проваллях мечі. Мають […]...
19. МИКИТА КОЖУМ’ЯКАМИКИТА КОЖУМ’ЯКА – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… “Хай він […]...
20. ГРИЦЕВІ КУРЧАТА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Казка Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От тоді ми поласуєм! Ласували […]...
21. “АСКОЛЬД І ДІР” – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір – найперші, Найславніші вояки. Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив. Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на човни. І по Волхову угору В невідомий край летять. […]...
22. КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ЗАСПІВ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що з природою змагались Тільки […]...
23. КНЯГИНЯ ОЛЬГА – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівна сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шум на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт. Любо жити на сім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі. Дивний сон… якісь палати, […]...
24. О слово рідне! Орле скутий!.. – Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. ПРО ТВІР Рід […]...
25. ЗАСПІВ – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що з природою змагались Тільки з […]...
26. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ МИТЕЦЬ ВИСОКОЇ ПОЕЗІЇ, КРАСИ Й ГАРМОНІЇ Зі спогадів про Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандибу) Ганна Трекова, сестра Олександра Олеся: “І з боку матері, і з боку батька ми мали міцне коріння: з боку батька – чумаків, з боку матері – кріпаків. Народилися в місті Білопіллі на Сумщині – у невеликому містечку, де лише на двох […]...
27. ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: Хто тебе, орла, заступить У державі […]...
28. ПЕЧЕНІЗЬКА ОБЛОГА КИЄВА – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З дужим військом за Дніпром… […]...
29. ЛЮБОВ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ О, не дивуйсь, що ніч така блакитна… Що вийдеш ти, то знала ніч оця, І через те вона така привітна, Така ясна і ніжна до кінця… О, не дивуйсь, що пахощі навколо, Що мов зомлілі, дивляться квітки, Ця ніч твоє квітчає чоло І з них тобі одній плете вінки. О, не дивуйсь, О, не дивуйсь, […]...
30. МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ Казка в чотирьох картинах ДІЙОВІ ОСОБИ: Микита Кожум’яка. Гонець. Батько, він же Дід. Воєводи. Князь. Сини. Княгиня. Парубок. Князівна. Старий дід. Джура. Діти. Дівчина. Дівчинка. Посланець. Юрба. КАРТИНА ПЕРША Палати Князя. Дівчина Сумний наш Князь, сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… Княгиня Ах, я […]...
31. Пісня – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Ой вихори, не кидайте, Сирим […]...
32. НАД КОЛИСКОЮ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
33. ВІЙНА З ТАТАРАМИ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...
34. КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Війна з татарами Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто […]...
35. З ЦИКЛУ “ЩОРОКУ” – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ І Снігу, ой снігу якого!.. В білих снігах потонули Гори, степи і долини… Наче чекаючи любого гостя якогось, Радий господар Свитку свою розіслав по дорозі, Свитку свою з найбілішої вовни, Свитку свою, не надівану й разу. Наче тут паслися гуси уранці. Скублись, кричали І пух свій розкидали білий. Наче тут віяли тихо вітри, Віяли тихо […]...
36. А ВЖЕ КРАСНО СОНЕЧКО – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Веснянка (З драматичної поеми “Над Дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....
37. ЯРОСЛАВ МУДРИЙ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів. Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили. Греки, […]...
38. Для всіх ти мертва і смішна – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Для всіх ти мертва і смішна, Для всіх ти бідна і нещасна, Моя Україно прекрасна, Пісень і волі сторона. Поглянь: народ твій – раб з рабів, Чужими й рідними забутий, Гниє віки в недолі лютій І віру в долю загубив. О дух України! Орел! Дух вільний, смілий і високий, Злети, стурбуй цей мертвий спокій І […]...
39. Хто зберіг любов до краю – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Той ім’ям не вмре ніколи В спогадах народу. Хто поїв, як струмінь, край свій І не згинув в морі, Ой не раз того згадають Влітку квіти-зорі. Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане. Хто зберіг любов до […]...
40. ПОЧАТКИ КИЄВА – КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди – поляни Оселились і жили. Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець. Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили поляни Понад хвилями Дніпра. Все своє вони любили, Шанували і чуже, Хай, […]...