Рослинність степів і прерій
Травостій степів і прерій формується головно з багатолітніх ксерофільних дерновинних злаків родів ковила (Stipa), костриця або типчак (Festuca), келерія (Koeleria), тонконіг (Poa) та ін. У преріях значну роль відіграють види роду бородач (Andropogon) та іншим, які не є широко поширені в Євразії. Крім злаків, у видовому складі степів чимало представників дводольних ксерофітних рослин, які становлять степове різнотрав’я. У складі степових угруповань, зокрема в особливо засушливих регіонах, прижилася група ефемерів і ефемероїдів, які формують весняно-ранньолітній аспект фітоценозів.
У складі степової рослинності значне місце посідають чагарники, які утворюють досить помітні скупчення з різних видів роду спіреї (Spiraea), степової вишні, дерези та інших видів. У монгольських степах такі чагарникові степи формуються з карагани скіфської і кущової (Caragana scythica і С. frutex), яка утворює своєрідний чагарниковий степ.
Коренева система степових рослин проникає на значну глибину, водночас вона добре розгалужена на поверхні грунту й утворює степову повстину (войлок). Для нормального розвитку дернинних злаків і багатьох видів різнотрав’я потрібно розрихлювати войлок і відділяти живі рослини від мертвих пагонів. Таку функцію виконують травоїдні тварини, які випасаються в степах, а також гризуни, які споживають частину травостою і риють глибокі (до 2-3 м) нори. Викидаючи землю на поверхню, бабаки і ховрахи змінюють мікрорельєф і формують комплексність рослинних угруповань. До підвищених мікроформ рельєфу приурочені одні види рослин, а до понижених – інші. У степах простежується постійна зміна аспектів від ранньої весни до пізньої осені, зумовлена почерговим масовим цвітінням сон-трави, горицвіту, гіацинтів, ірису, анемони, ковили (рис. 8.20), шавлії та інших рослин.
У межах євроазійських степів середня річна температура змінюється від 11°С (в угорській пушті), до 8° (в Україні) і навіть до 0,5° (в Сибіру). Опадів випадає від 500 до 250 мм на рік. Очевидно, нестача вологи, як екологічний чинник, зумовила безлісся степів, а також зміну видового складу трав’яного покриву, його висоти і фітомаси, співвідношення різних життєвих форм. Саме ступінь зволоження з півночі на південь спричинив поділ євразійських степів на підзони: лучних степів і остепнених луків, справжніх та опустинених степів.
Лучні степи закономірно поєднують степові ділянки з невеликими лісовими масивами, що дало підставу називати цю підзону лісостепом. Перерозподіл рельєфом вологи спричинив приуроченість степової рослинності здебільшого до вододілів і плакорів, а лісової – до річкових долин і балок, а в окремих місцях і вододілів, утворюючи на заході цієї підзони значні лісові масиви з дуба, бука, граба, клена, липи та інших широколистих порід.
У Західному Сибірі та степах Алтайського краю лісові біоценози овальної форми, які приурочені до понижених мезоформ рельєфу, називають околки, або колки. Вони утворені осиково-березовими асоціаціями за участю ожини, смородини та інших чагарників. З півночі на південь видове багатство зменшується: спочатку випадає деревна рослинність, потім зменшується кількість видів різнотрав’я, а ще південніше, в опустинених степах, зростає доля ксерофітів – на-півчагарничків, серед яких домінантне значення має полин.
У північноамериканських преріях зменшення кількості опадів відбувається зі сходу на захід, що визначило субмеридіональне простягання таких підзон і смуг: лісостеп, де чергуються фрагменти дібровних лісів; високотравна прерія з високих злаків (до 2 м) та різнотрав’я (антенарія, баптизія, астрагали, флокси, фіалки, анемони, соняшник сисирінхій, айстри, календула, настурція та ін.); змішана і низькотравна прерія з пануванням двох низькорослих злаків – трави грама (Boutelona gracilis) і бізонової трави (Buchloe dactyloides). Кількість різнотрав’я тут обмежено, а домінуючим є полин.
У помірному поясі Південної Америки значне поширення має пампа або пампаси, які значною мірою нагадують наші степи. Вони утворилися в ліпших умовах температурного та гідрологічного режимів. Холодного зимового періоду майже немає, хоча морози іноді бувають. Середні річні температури становлять вище 12-15°С, а річна кількість опадів суттєво коливається від 550 до 2 000 мм у різні роки. Влітку може бути нетривалий засушливий період, досить часто простежуються сильні вітри. Грунти нагадують наші чорноземи, які утворилися на лесах і лесовидних суглинках.
Рослинність ксероморфна з домінуванням злаків: ковили, проса, гречки, тонконога, костриці, трясучки, перлівки та ін. Ковилові степи поширені зазвичай у північній частині біому.
Трапляються болота й засолені ділянки, зайняті злаками і різнотрав’ям. На ліпше дренованих ділянках пампи до її господарського освоєння росли лісові угруповання, які майже не збереглися, за винятком придорожних смуг. Великі задерновані ділянки утворені місцевим видом гречки (Paspalum guadrifolium), називають туссоками. Ця назва поширена і на злакові угруповання півдня Нової Зеландії, які утворилися в умовах помірно холодного клімату.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)