Росія і революційний рух в Європі. Польське повстання
Створення Священного союзу не могло перешкодити підйому революційного руху в Європі. Революції 1830 року у Франції та Бельгії отримали свій відгомін і в Росії. У 1830-1831 роках в царстві Польському відбулося повстання проти влади Російської імперії.
Польське повстання 1830-1831 років. Рішеннями Віденського конгресу (1815) частина Польщі, яка відійшла в 1795 році до Росії, була розширена і визначена як царство Польське. Європейські країни визнали його невід’ємною частиною Російської імперії. Російський імператор вважався і царем Польським. У 1815 році царству Польському була надана конституція. Вона наділяла поляків великими правами: тут зберігалися колишні закони, існували власна скарбниця і військо. Вищим органом польського самоврядування визнавався виборний орган – сейм.
Намісником царя у Варшаві був його старший брат – великий князь Костянтин Павлович. У травні 1829 Микола I прибув до Польщі і, поклавши на себе королівську корону, приніс присягу в присутності членів сейму і депутатів воєводств.
Польська аристократія і дрібнопомісне дворянство (шляхта) не приховували своїх антиросійських настроїв. Свого часу вони активно підтримували Наполеона в його завойовницької політиці, багато безпосередньо брали участь у військових діях проти Росії.
Відновлення політичної незалежності Польщі стало головним гаслом польських патріотів. Вони мріяли про відновлення Речі Посполитої в кордонах, які існували до першого розділу (1772). Всі ці устремління заохочувалися католицькою церквою. Зревшее в польському суспільстві невдоволення в 1830 році вилилося в кровопролитне зіткнення.
17 листопада група змовників напала на варшавський палац Бельведер – резиденцію великого князя Костянтина Павловича. Костянтину вдалося в останній момент врятуватися, але багатьох з його оточення повсталі вбили. Армія царства Польського змінила присязі, даній імператору Росії, і перейшла на бік заколотників. У Варшаві було створено Тимчасовий уряд, який запропонувало Миколі I мирні переговори.
Цар відхилив пропозицію, зажадавши від повсталих скласти зброю. І тоді польська армія розпочала воєнні дії проти частин російської армії. 13 лютого 1831 близько варшавського передмістя Прага російські війська під командуванням фельдмаршала Івана Івановича Дібича (1785 1831) розбили польські з’єднання, залишки яких зміцнилися у Варшаві. Здавалося, доля повсталих вирішена, але командування російської армії не поспішало штурмувати багатонаселених Варшаву, оскільки це могло призвести до великих людських жертв. Була й інша причина подібної повільності. Навесні 1831 серед російських полків почалася епідемія холери.
29 травня 1831 помер фельдмаршал І. І. Дибич, 15 червня – великий князь Костянтин Павлович.
28 серпня 1831 російська армія під командуванням генерал-фельдмаршала І. Ф. Паскевича вступила до Варшави. Польське повстання було придушене. Більшість його активних учасників незабаром бігло за кордон.
У лютому 1832 була скасована конституція царства Польського, розпущена армія, польська фінансова система втратила свою самостійність.
Були залишені в силі місцеві судові закони, польська мова збережений у судочинстві. Придушення Польського повстання сприяло формуванню в європейській громадській думці негативного образу Росії.
Європейські революції 1830 і 1848 років і Росія. У 1833 році Росія, Австрія і Пруссія уклали угоду, за якою зобов’язувалися підтримувати владу скрізь, де вона існує, підкріплювати її там, де вона слабшає, і захищати її там, де на неї нападають.
Всі 30 років свого правління Микола I незмінно засуджував всі виступи проти монархії. Коли в 1830 році у Франції революція повалила Карла X Бурбона і королем став не прямий спадкоємець, а Луї Філіп Орлеанський, представник бічної гілки династії Бурбонів, російський імператор був готовий до військового походу для повалення “нового узурпатора”. Однак цей намір російського самодержця не зустріла підтримки інших монархів.
Микола I знав, що для зміцнення власних позицій Росії потрібна взаєморозуміння з Великобританією – найпотужнішої економічною державою того часу. Цар плекав особливу прихильність до цієї країни. Політична стабільність і промисловий прогрес, які вона демонструвала, посилювали його симпатії.
У Лондоні до Росії ставилися насторожено, а то й вороже. Уряд королеви Вікторії вважало, що зміцнення і розширення Російської імперії загрожує інтересам Великобританії. Микола I сподівався, що його особиста зустріч з королевою допоможе поліпшити відносини між двома країнами.
Така зустріч відбулася в 1844 році в Лондоні. Але суперечності між двома імперіями були настільки великі і гострі, що про союз не могло бути й мови. Минуло кілька років, і королева підтримала військові дії проти Росії.
Бажання відстояти монархічні основи європейського світу змусило царя в 1849 році відповісти позитивно на прохання австрійського імператора про допомогу в боротьбі з повсталої проти панування Габсбургів Угорщиною. Стотисячний російська армія була послана на допомогу союзнику. Революція в Угорщині була пригнічена, і це посилило антиросійські настрої в Європі. Російську імперію навіть стали називати “жандармом Європи”.
Запитання і завдання
Коли і на яких засадах було утворено царство Польське?
У чому причини повстання 1830-1831 рр.?
Розкрийте ставлення Миколи I до повстання в Польщі.
Роз’ясніть суть політичного порядку в Європі, встановленого Віденським конгресом 1815
Охарактеризуйте принципи зовнішньої політики Миколи I. Чи відповідали вони рішеннями Віденського конгресу? Обгрунтуйте свою думку.
Поясніть, які події визначили роль Росії як “жандарма Європи”. Чи правомірно це визначення?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)