Роман Злочин і кара Ф. М. Достоєвського як утілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Сюжет роману, зумовлений рухом свідомості головного героя – Росія – РОМАН ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (знання особливостей перебігу російського літературного процесу ХІХ ст., життя та творчості Ф. М. Достоєвського; розуміння значення творчого доробку Ф. М. Достоєвського та його роману “Злочин і кара” для розвитку романістики, основних положень твору; творчі здібності; аналітичне мислення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички спілкування в колективі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення зрозуміти світ довкола себе; прагнення літературної освіченості; почуття справедливості й гуманізму).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, українська художня культура (мистецтво).
Основні терміни й поняття: жанр; філософський, поліфонічний, психологічний роман.
Обладнання: портрет Ф. М. Достоєвського, тексти роману “Злочин і кара”, ілюстрації до нього, фрагменти екранізації твору (за вибором учителя), медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Евристична бесіда
· Які факти життя та творчості Ф. М. Достоєвського вам запам’ятались чи вразили? чому?
· На вашу думку, які факти біографії найбільше вплинули на формування світогляду письменника?
· Чим Зигмунда Фрейда вабила творчість Ф. М. Достоєвського?
IІI. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. З одним із творів Ф. М. Достоєвського ми сьогодні розпочнемо знайомство. Це роман “Злочин і кара” – твір, що є не тільки разючим трагічним відтворенням життя, а й зверненням до людського розуму й сумління. У цьому романі автор захищає ідею моральної людини, яка не хоче бути “вошею”, усім своїм єством постає проти суспільної несправедливості. На перший погляд, роман має ознаки детективу, однак насправді за своєю сутністю це і соціально-політичний, і психологічний твір.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)
– Історія створення роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” сягає часів перебування письменника на каторзі. 9 жовтня 1859 р. він із Твері писав братові: “У грудні я почну роман. Пам’ятаєш, я тобі говорив про одну сповідь-роман, який я хотів писати після всіх, розуміючи, що ще самому слід пережити. Днями я вирішив писати його негайно. Усе серце моє з кров’ю буде вкладено в цей роман”. Спочатку “Злочин і кару” письменник замислював як сповідь Раскольникова.
Минуло 6 років. Упродовж цього часу було написано романи “Принижені й ображені”, “Записки з Мертвого будинку”, “Записки з підпілля”. Головні мотиви цих творів – тема бунту й тема героя-індивідуаліста – автор згодом синтезував у романі “Злочин і кара”.
8 червня 1865 р. Ф. М. Достоєвський попросив аванс у видавця А. О. Краєвського за новий твір для журналу “Отечественные записки” – роман “П’яненькі”. Видавець відмовив, мотивуючи це відсутністю коштів у редакції. Перебуваючи за кордоном, Ф. М. Достоєвський полишив “П’яненьких” і вирішив написати повість, задум якої став зерном майбутнього роману “Злочин і кара”.
У вересні 1865 р. Достоєвський запропонував цю повість журналу “Русский вестник”. У листі до видавця М. Н. Каткова письменник детально виклав план свого твору й визначив його головну ідею: “Це – психологічний звіт одного злочину”. Але в процесі написання повість поступово переросла у великий роман, і Достоєвський пожертвував усім написаним і почав знову. У середині грудня 1865 р. першу частину роману було завершено: вона вийшла друком у січні 1866 р. у журналі “Русский вестник”. Подальша робота над твором тривала впродовж усього 1866 р.
Роман “Злочин і кара” – перший із-поміж великих прозових творів, у якому новаторський світогляд письменника й нова поетика виявилися якнайповніше.
2. Сприйняття творів інших видів мистецтв
Учитель. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” неодноразово екранізували різні режисери в різних країнах світу, зокрема:
■ 1909 р.- реж. В. М. Гончаров (Росія);
■ 1935 р.- реж. П. Шеналь (Франція; за роль Раскольникова актор П’єр Бланшар здобув 1935 р. Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за кращу чоловічу роль);
■ 1956 р.- реж. Ж. Лампен (Франція);
■ 1969 р.- реж. Л. О. Куліджанов (СРСР; 2 серії; творців та акторів фільму було нагороджено Державною премією РРФСР імені братів Василь’євих);
■ 1983 р.- реж. А. Каурісмякі (Фінляндія);
■ 2007 р.- телесеріал Д. Й. Свєтозарова (Росія; 8-серійний телефільм).
Відомо, що під час роботи над романом Ф. М. Достоєвський створював графічні нариси обличчя Раскольникова, Соні, Дуні, Лизавети Іванівни, Порфирія Петровича.
Роман ілюстрували багато відомих художників, поміж яких П. М. Боклевський, М. В. Добужинський, Д. О. Шмаринов, І. С. Глазунов, Е. Й. Неізвєстний, С. Г. Якутович (учитель демонструє ілюстрації згаданих митців до твору Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”).
· Перегляньте фрагменти екранізації твору. Чи відповідає екранний образ вашим уявленням про літературного героя? (Учитель демонструє фрагменти екранізації роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” (1969 р, реж. Л. О. Куліджанов, СРСР).)
3. Теорія літератури (запис до зошитів)
Ф. М. Достоєвський “Злочин і кара”
Тема: показ нелюдських умов існування нижчих прошарків населення сучасної йому російської імперії, безнадійності й озлобленості цих людей.
Ідея: письменник засуджує тогочасне суспільство, якому байдуже до існування своїх громадян у безпросвітних злиднях.
Провідні проблеми:
■ суспільства;
■ моральності;
■ добра і зла;
■ гуманізму.
4. Розповідь учителя з елементами бесіди
· Що так Жанр?
· Назвіть різновиди романного жанру.
– Жанрові особливості роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” не можна окреслити певними межами. І не тільки тому, що цей твір складний за задумом і великий за обсягом. Можна назвати кілька жанрово різних визначень, і кожне з них по-своєму відображатиме істину.
“Злочин і кара” – Філософський роман, тому що в ньому постає проблема засудження войовничого індивідуалізму й так званої “надособистості”, що перебуває в центрі уваги.
“Злочин і кара” – Психологічний роман, оскільки в ньому йдеться передусім про людську психологію, у різних, навіть хворобливих, її проявах.
До цього можна додати інші, більш конкретні жанрові особливості, пов’язані вже зі структурою твору та наявністю в ньому:
■ внутрішніх монологів;
■ діалогів-дискусій дійових осіб (сократівських діалогів1);
■ картин майбутнього світу, у якому б запанувала ідея індивідуалізму.
Також “Злочин і кара” – Поліфонічний роман: кожний із героїв стверджує власну ідею, тобто має власний голос.
5. Інтерактивний прийом “Гронування”. Теорія літератури (запис до зошитів)
· За принципом гронування складіть колективну схему “Жанрові особливості роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара””. Сформулюйте висновок.
(Примітка. За потреби вчитель допомагає скласти повноцінну схему.)
Очікуваний результат
Висновок. Різножанровість “Злочину і кари” – основна передумова успішної творчої реалізації масштабного авторського задуму (його дидактичної настанови).
6. Розповідь учителя
– Сюжет роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” розгортається довкола головного героя Родіона Романовича Раскольникова, у голові якого дозріває теорія злочину. Раскольников дуже бідний: він не може сплатити не тільки за навчання в університеті, а й за проживання в кімнаті, більше схожій розмірами й виглядом на шафу. Мати й сестра його також живуть у злиднях; незабаром Родіон дізнається, що його сестра, Дуня Раскольникова, готова заради грошей вийти заміж за людину, якої не кохає, аби тільки допомогти родині. Це стало останньою краплею, і раскольников здійснює навмисне вбивство старої лихварки й вимушене вбивство її сестри, свідка. Але раскольников не може скористатися викраденим. Достоєвський яскраво змалював жахливе існування героя у статусі злочинця, збагачуючи твір тонким психологізмом, осмисленням Раскольниковим трагічності вчиненого. До дії в романі залучаються нові обличчя: родина Мармеладових, Петро Петрович лужин, Аркадій Іванович Свидригайлов, Порфирій Петрович. Доля зіштовхує героя із самотньою, заляканою, бідною дівчиною, у якій він знаходить споріднену душу й підтримку – Сонею Мармеладовою, що стала на шлях проституції для забезпечення своєї родини. Також раскольников знаходить опору в університетському другові Разуміхіні, закоханому в сестру Родіона. Зрештою Раскольников, змучений сумнівами, приходить до слідчого Порфирія Петровича й зізнається у вбивстві. Раскольников так і не визнав за собою злочину: шкодує він лише про те, що так “Безглуздо і глухо пропав”, піддавшись власній слабкості.
Цікаво відзначити, як Достоєвський протиставив Родіону Раскольникову іншого “вбивцю” – дворянина Свидригайлова. Дві людини-співрозмовника, два протилежних погляди на життя. Отруйник своєї дружини наприкінці роману застрелюється. А головний герой Раскольников, відбуваючи восьмирічний термін на каторзі, здобуває на свої почуття взаємність Соні Мармеладової, яка за прикладом дружин декабристів попрямувала за своїм коханим.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Постановка й розв’язання проблемного питання (запис до зошитів)
· Якби вам довелося ілюструвати роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”, що саме ви б зобразили? Які кольори використали б? Чому?
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Інтерактивний прийом “Обмін думками”
· Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати роман “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського? Чому?
VN. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: підготувати запитання для однокласників за змістом роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” (за методикою взаємозапитань), уміти характеризувати образ Раскольникова. Для охочих: переглянути одну з екранізацій твору (за власним вибором).
__________________________________
1 Сократівський діалог – це своєрідний словесний двобій, що розкриває суперечності в судженнях одного зі співрозмовників.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)