Роман О. Ульяненка “Вогненне око” крізь призму ідей французького літературного екзистенціоналізму

Як відомо, базисною ідеєю екзистенціалізму є ідея абсурдності всього існуючого [1, 38]. У досліджуваному романі О. Ульяненка цинічний і жорстокий абсурд сучасної української дійсності розкритий із вражаючою повнотою. Зокрема, яскравим уособленням всепереможності безглуздя і жорстокості є образи злочинців братів Роздайбідів, не менш злочинного міліціонера Гільмедова, представника корумпованої верхівки полковника Кравченка. Але “нечистота та розклад людського буття” є у “Вогненному оці” не основою художнього змісту [2, 175], а, як і нудотність реальності навколо Рокантена у Ж.-П. Сартра, жахливе свавілля й розбещеність Калігули в А. Камю, – своєрідним запитанням, що потребує відповіді.

Проте якщо А. Камю впевнений, що сенс буття абсурдна людина може віднайти у вічному бунті [1, 15], а Ж.-П. Сартр у “Нудоті” відкриває для свого героя цінність творчості, то персонажі роману О. Ульяненка губляться у лабіринтах існування без смислу. Для екзистенціалістів стан самотності, відчуженості та чітке усвідомлення і розуміння дійсності – шлях до віднайдення автентичності. Родик і Віталій у “Вогненному оці” несвідомі у своєму виборі. Самота викликає у них страждання й страх. Саме тому свобода раптово розбагатілого Родика ілюзорна, звідси й, далекий від об’єктивної для екзистенціалізму істини, парадокс: “Удача – це свобода, а свобода – це гроші, котрі неволять” [3, 199.]

Бунт Віталія, за класифікацією А. Камю, – метафізичний, спрямований проти самої природи людини і світоустрою [4, 157]. Шляхи Калігули й Віталія майже ідентичні.

У досліджуваному романі філософію абсурдного бунтаря сповідує лише один персонаж – Шмулєвич. За його показним цинізмом ховається ясність і мужність мислення, якої не вистачає Родику і Віталію.

Екзистенційна проблематика тісно пов’язана в романі з осмисленням феномену любові до батьківщини. В романному підтексті ця любов, користуючись категоріями екзистенціалізму, – це той камінь, що має раз у раз піднімати на гору Сізіф, це та сама сартрівська трансцендентна мета, якою людина самостверджується [5, 343-344], це та сама свобода посеред безглуздя, за збереження якої людина несе відповідальність перед собою і світом [5, 299].

Руткевич А. Философия А. Камю // Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство.- М.: Политиздат, 1990.- С. 5-42

3боровська Н. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків.- Львів: Літопис, 1999.- 366 с.

Ульяненко О. Вогненне око. Роман.- К.: Український письменник, 1999.-229 с.

Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство.- М.: Политиздат, 1990.- 415 с.

Сартр Ж.-П. Зкзистенциализм – зто гуманизм // Сумерки богов.- М., 1994.-424 с.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Роман О. Ульяненка “Вогненне око” крізь призму ідей французького літературного екзистенціоналізму