Роль монологів Чацького в комедії “Лихо з розуму”

Олександр Сергійович Грибоєдов створив свою знамениту комедію “Горе від розуму” в той важливий для Росії історичний період, коли закінчилася Вітчизняна війна, і в країні відбувалися серйозні зміни.

У п’єсі автор торкнувся важливих питань: кріпосну кабалу, незалежність і свободу людини як особистості, освіту, кар’єрний ріст, шанування чинів і статусів, поклоніння іноземної моді.

Головна ж ідея цього твору – боротьба старого і нового укладу життя, консервативного, кріпосницького, вже себе зжив, і нового, прогресивного, повільно, але вірно йде на зміну першого.

Ідею наступаючих змін в п’єсі несе головний герой, Олександр Андрійович Чацкий. Він висловлює своє різко негативне ставлення до всього, що зараз відбувається в суспільстві. Тому так важливі монологи цього дійової особи. У них ми знаходимо думку Чацького по всіх основних питаннях, порушених у комедії. Але важливість монологів полягає не тільки в цьому. Вони несуть ще й сюжетну навантаження: з’являються в найбільш пікові моменти розвитку конфліктної ситуації.

Простежимо ж за п’єсою всі ці слова Чацького. З першим монологом читач знайомиться ще в експозиції. Його суть – у викритті московських звичаїв. Молода людина засмучений, що за час, який він провів у мандрах, в місті нічого не змінилося. Тут же він зазначає важливі риси освіти того часу – дітей виховують найняті вчителі-іноземці, рідна мова змішаний з французьким. Цей факт також засмучує головного героя.

Другий монолог зумовлює розвиток конфлікту. У ньому вже точно намітилося протистояння старого укладу і нових прогресивних ідей. Тон цієї мови Чацького спокійний і витриманий, що й зрозуміло, засланні – батько його коханої, молода людина не хоче здатися грубіяном, але і погоджуватися з тим, що йому повністю неприємно, він не має наміру.

Третій, знаменитий і всім відомий, монолог “А судді хто?” Показує відношення головного героя до кріпосного права. Чацкий виступає різко проти цієї кабали. Згодом завдяки саме цим поглядам Чацького зближували з декабристами. Від спокійного тону вже не залишається і сліду, мова героя дихає полум’ям і пристрастю.

Кульмінація конфлікту ознаменована ще одним монологом Олександра Андрійовича. Відповідаючи на питання Софії, Чацкий говорить в порожнечу, його ніхто не слухає, але захоплюючись, він навіть цього не помічає. Хоча цей монолог не менш важливий, так як зачіпає важливі проблеми: схиляння російських людей, точніше навіть дворян перед всім іноземним. Чацький з гіркотою вигукує про те, що російська мова, культура, звичаї, які шанувалися здавна, тепер стоять нижче чужоземних.

Є і ще один монолог головного героя, останній, він і дається вже в розв’язці конфлікту. У ньому Чацький відзначає, що ніколи не зможе примиритися і жити за тими законами, які прийняті в фамусовском суспільстві. Він навіть не здивований, що його визнали божевільним. Ці люди живуть в паніці і постійному страху, боячись змін. Але зміни все одно прийдуть, як би їх не відсували. Це неминуче.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Роль монологів Чацького в комедії “Лихо з розуму”