Роль епізоду смерті Базарова в романі “Батьки і діти”
Епізод смерті Євгена Базарова, одного з головних героїв роману “Батьки і діти” Івана Сергійовича Тургенєва, є не просто одним з ключових, але і фактично головним епізодом всього твору.
Саме в самому кінці роману, разом зі смертю одного з найважливіших персонажів, Іван Сергійович дає нам свою відповідь на головне питання твори: “Чи можна жити, визнаючи тільки розум і холодний розрахунок, відкидаючи все людські почуття і багатовікові традиції суспільства?”.
Після того, як Базаров залишає маєток Кірсанових, він відправляється назад в рідну домівку. Життєва позиція Євгена змінюється проти його власної волі, його опановують колись знехтувані їм почуття. Нігіліст, який до цього з радістю перебував на самоті, починає старанно уникати його, постійно шукаючи собі компанію і боячись залишитися один. Відбувається це тому, що в самоті Євгена переслідує туга по вдові Ганні Одинцовой, яку за час перебування у Кірсанових він встиг щиро полюбити. Чи не випробовував до цього подібних почуттів Базаров втрачає концентрацію і увагу, стає неуважним і розсіяним, оскільки всі його думки належать тільки Одинцовой. Через це він випадково отримує невеликий поріз, через який заносить собі в кров смертельну інфекцію.
Досвідчений і розважливий лікар, Базаров розуміє, що жити йому залишилося недовго. Усвідомлення цього факту остаточно змінює свідомість молодої людини. Весь минулий нігілізм і заперечення всіх духовних цінностей проходять. Він не чинить опір батьківської турботи та любові, сам починаючи проявляти почуття до них. Базаров не тільки перестає відкидати релігійні погляди своїх батьків, але і просить їх помолитися про нього. І, нарешті, відбувається ключова зміна у світогляді Євгена – він вирішується зізнатися в тому, що по-справжньому любить Одинцову, не тільки собі, але і їй самій. Анна приїжджає до нього в усьому чорному, немов на похорон, боязко спілкується з ним, побоюючись заразитися, і всім своїм виглядом демонструє, що їй байдужа смерть Базарова. У самому ж Євгенії, наперекір здоровому глузду і розуму, народжується надія на взаємність його почуттів. На прощання він просить, щоб вона його поцілувала. Одинцова цілує його в лоб, немов небіжчика.
Епізод смерті Базарова, як і сам факт, що на відміну від зневажаються їм Кірсанових, він гине молодим, демонструє нам думку самого письменника. Євгенія губить НЕ тиф і його необережність. Його губить прагнення відмовитися від усього того, що робить людину по-справжньому живим: почуттів, емоцій, переживань і, нарешті, любові.
Варіант 2
Створюючи свій твір, автор намагається показати своїх героїв не тільки в момент розповіді, але часто звертається до їх минулого, описує дитинство, юність, сім’ю і місце, де вони отримали виховання і освіту. Робиться це для того, щоб показати як сформувалося їх світогляд, чому вони стали саме тими, ким постають в момент описуваних подій і чому роблять саме ті вчинки або дотримуються тієї думки, які супроводжують розповідь.
Так хто ж такий Базаров? Молодий нігіліст, який заперечує загальноприйняті моральні підвалини, почуття, мистецтво і релігію. Для нього існують тільки природні науки і вірить він тільки в те, що можна пояснити або перевірити за допомогою експериментів. Євген продовжує справу свого батька. Але тільки в силу своєї молодості і палкого характеру він більше яро відстоює свою позицію і є справжнім нігілістом, на відміну від своїх товаришів Ситникова і Кукшин, для яких ця позиція служить всього лише маскою, що прикриває їх несерйозність і невизначеність в життя. Головна мета для нього – праця на благо суспільства. Любов і інші почуття він вважає лише фізіологією.
Але за іронією долі герой закохується. І той момент він усвідомлює, що все його переконання розходяться з простими людськими почуттями, які неможливо контролювати. Цей спалах почуттів, в які він не вірив, не змогла без сліду пройти в його житті. Базаров просто не міг відмовитися від своєї точки зору, хоча і усвідомлював, що все, у що він вірив, зруйнувалися особою любові.
Смерть Базарова – логічне завершення твору. Не тільки ідеали героя, але і вся його життя звалилася, а на зміну цьому нічого не прийшло. Але вона не була раптовою і наздогнавший його в один момент. В кінці у Євгена був час, щоб обміркувати все, що з ним сталося. Будучи все життя відстороненим від своєї сім’ї і прояви почуттів, перед смертю він хоче тільки зустрічі з коханою жінкою, щоб побачити її хоча б ще раз.
Протягом усього твору він постає перед читачем непохитним і вірно відстоюють свою позицію людиною, а в кінці ми бачимо його слабким і чуттєвим юнаків, який ще дуже багато чого не встиг в своєму житті. Його смерть – це крах його життєвої позиції, яка не змогла існувати далі, як не зміг існувати і він, усвідомивши, що все у що він вірив більше нічого не означає.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)