Роль держави в економіці
Функції держави
* Організаційна функція держави – управління суспільством, зокрема, шляхом прийняття законів. Її здійснення має забезпечуватися певними фінансовими ресурсами.
* Соціальна функція держави виражається в тому, що воно має гарантувати певний рівень доходу своїм громадянам, т. Е. Проводити активну політику доходів, допомагати людям, які не здатні забезпечити своє існування власною працею. Її фінансовою базою є державні соціальні позабюджетні фонди – Пенсійний фонд, Фонд обов’язкового соціального страхування, Фонд обов’язкового медичного страхування. Соціальна функція держави виражається в забезпеченні розвитку освіти та охорони здоров’я.
* Економічна функція держави в довгостроковій перспективі визначається особливостями розвитку продуктивних сил:
– Державні інвестиції в освіту і фундаментальну науку;
– Інвестиції для запобігання екологічних катастроф або розробки альтернативних джерел енергії;
– Акумулюючи і перерозподіляючи фінансові ресурси, держава забезпечує коригування ринкового механізму, впливає на формування доходів і функціонування ринків.
Функції держави в змішаній економіці
Держава і ринкова система ділять між собою відповідальність за виконання наступних економічних функцій, які сприяють зміцненню ринкової системи, модифікують чистий капіталізм в напрямку досягнення економічних і соціальних цілей суспільства: формування та здійснення правової і соціальної діяльності; підтримання конкуренції на ринках; перерозподіл доходів; перерозподіл ресурсів; стабілізація економіки країни.
На макроекономічному рівні держава: розробляє і затверджує правові основи економіки; визначає пріоритети макроекономічного розвитку; забезпечує нормальні умови для роботи ринкового механізму, в тому числі здійснює антимонопольну політику; здійснює регулювання економічної діяльності для досягнення поставлених цілей на основі проведення певної економічної політики; доповнює ринковий механізм в тих сферах економічної діяльності, де недостатня ефективність; вирішує проблеми соціального захисту населення, забезпечуючи його соціально-економічні права і більш справедливо розподіляючи доходи між членами суспільства.
Для командної економіки властиво тотальне директивне планування, натуральне розподіл виробничих ресурсів і готової продукції, адміністративний контроль над цінами.
В умовах ринку держава здійснює мінімальне втручання в діяльність підприємств і ринку, і лише в тому випадку, коли виникають небажані явища, з якими ринок впоратися не в змозі (війна, економічні кризи, інфляція, стихійні лиха, масове безробіття і т. Д.)
Сучасна економічна теорія визнає необхідність участі держави в економічних процесах як регулятора економіки. Це проявляється у функціях:
1) вдосконалення системи ринкових відносин (через розробку нормативно-правової бази);
2) складання прогнозів розвитку країни на перспективу;
3) регулювання використання сил природи та охорона навколишнього середовища;
4) управління демографічними процесами;
5) регулювання і економічне забезпечення інтелектуального розвитку, захисту життя, прав і свобод громадян;
6) погодження економічних інтересів суб’єктів виробничо-економічних відносин і подолання суперечностей між ними;
7) організація орієнтації виробництва на кінцевий результат, врахування інтересів і мотивів трудової діяльності;
8) розробка цільових комплексних програм економічного розвитку.
Для вирішення цих функцій держава виконує завдання:
1) захист ринкової економіки від згортання конкурентної боротьби і утворення монополій шляхом прийняття антимонопольного законодавства;
2) виробництво суспільних товарів і послуг;
3) облік та прогнозування наслідків неринкових ситуацій; неринкові ситуації – це ситуації, які не можуть бути відрегульовані в рамках ринкового механізму. Держава повинна повністю ліквідувати шкідливі і стимулювати корисні наслідки неринкових ситуацій. Для вирішення даного завдання воно може застосовувати заходи: переконання; рекламні кампанії; субсидування (для корисних наслідків неринкових ситуацій) та оподаткування (для шкідливих наслідків); розробка стандартів безпеки (ГОСТи);
4) програми підтримки соціально незахищених груп населення та підвищення економічної активності населення.
Держава використовує програми: а) матеріальної підтримки нужденних (державні допомоги, субсидії, талони на харчування і т. Д.); б) програми, які ліквідують причини злиднів і економічного неблагополуччя (заборона на дискримінацію у працевлаштуванні за статтю, віком, національністю і т. п.); в) допомоги окремим групам населення (“адресна” допомога багатодітним сім’ям, студентам, захист авторських прав і т. д.).
Види державного регулювання:
1) пряме – здійснюється через законодавство;
2) непряме – застосування всіляких фінансових важелів для впливу на поведінку приватних фірм, підприємств і організацій. Для проведення непрямого регулювання держава зазвичай використовує фіскальну і кредитно-грошову політику.
Методи державного регулювання економічного життя:
1. Правові методи. Держава приймає закони, покликані впорядкувати взаємовідносини учасників ринкової гри: антимонопольне законодавство, закони, спрямовані на підтримку дрібного та середнього бізнесу та ін.
2. Фінансово-економічні методи. Державні інвестиції, бюджет, податки. Збільшуючи або зменшуючи розмір податків, держава або сприяє розвитку виробництва, або гальмує його. Держава надає певний вплив на економіку при проведенні своєї грошової політики (з управління грошовою масою і кредитами). Держава вводить мита для того, щоб імпортні товари були дорожчими вітчизняних і споживачі вибирали останні.
3. Економічне програмування. Держава становить приблизні плани розвитку економіки на деякий період, але в ринковій економіці вони носять рекомендаційний характер і на практиці зазвичай роблять певний вплив на приватних товаровиробників.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)