Робітничий рух і соціалізм
Промисловий прогрес забезпечувався творчістю інженерів і працею робітників, які, як правило, були вихідцями з селян, що розорилися. Становище робітників було вкрай важким і безправним. Старий селянський спосіб життя цих людей був зруйнований, їх культурний рівень залишався дуже низьким, ніщо не захищало їх від самоуправства роботодавця. Але життя в злиденній селі або безробіття були ще гірше. Спочатку важка виснажлива робота протягом 14-18 годин, жахливі умови праці і відчуття соціальної несправедливості штовхали робітників на стихійні бунти. Ці неорганізовані повстання жорстоко придушувались.
Поступово робочі стали об’єднуватися в професійні спілки – організації трудящих, зайнятих в одній і тій же галузі. Профспілки дозволили робочим знизити конкуренцію один з одним і почати організовану страйкову боротьбу за свої права.
Що таке страйк (страйк)? Які найбільші виступи робітничого класу в країнах Європи та Америки в XIX в. ви пам’ятаєте?
Крім чисто профспілкової тенденції, в робітничому русі виділилися дві течії – соціал-демократичний і анархо-синдикалистское. Представники обох течій виступали за заміну капіталістичного ладу соціалізмом – суспільством, в якому відсутня експлуатація людини людиною і економіка знаходиться під контролем трудящих, а не класу експлуататорів.
Соціал-демократи, в більшості своїй марксисти, вважали, що до соціалізму призведе революція. Але передумови для неї виникнуть після тривалої боротьби за поліпшення умов праці, у міру зростання культурного рівня робітників, які зможуть з часом управляти виробництвом. Представники цієї течії вимагали забезпечити демократичний розвиток держав і закріпити соціальні гарантії для робітників у законах. Для досягнення даних цілей створювалися соціал-демократичні робочі партії, які об’єдналися в Інтернаціонал.
Що таке Інтернаціонал? Коли виник I і II Інтернаціонал? Які течії в Інтернаціоналі ви знаєте?
Анархо-синдикалісти вважали, що в ході революції капіталістична система і охороняє її державна влада разом з бюрократичним апаратом будуть зруйновані, заводи перейдуть в руки робочих організацій – органів самоврядування та профспілок (синдикатів). Суспільство вільних і солідарних людей без державної влади анархо-синдикалісти називали анархією (безвладдям). Поняття анархії було близько марксистському поняттю комунізму, тобто соціалізму в його вищій формі. Але соціал-демократи, на відміну від анархо-синдикалістів, вважали, що для його побудови можна використовувати державну владу. Позиція частини соціал-демократів ставала помірною, реформістської, розрахованої на поступові перетворення. Але в їх рядах діяли і радикальні групи, які прагнули до рішучих революційних дій.
У ряді країн (Великобританія, США, Німеччина та ін.) Вдалося узаконити діяльність профспілок, право на страйк, страхування робітників на випадок хвороб і травм. Робітничий рух обмежувало можливості капіталістів отримувати надприбутки за рахунок посилення експлуатації. Перед капіталом залишалися дві можливості економічного успіху – зовнішня експансія (розширення території і контрольованих ним ринків) і розвиток виробничих технологій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)