Рівні політичного конфлікту
Загальна характеристика рівнів політичного конфлікту
Політичні конфлікти є нормальним явищем для соціальної та політичної сфери будь-якого сучасного держави. У зв’язку з цим, вивчення сутнісних рис та особливостей відповідних конфліктів приділяється велика увага в політичній науці та спеціальній літературі.
Однак при цьому слід мати на увазі те, що політичні конфлікти є вкрай різнорідними за своїм змістом – їх особливості багато в чому залежать від того, на якому соціальному рівні відбувається розгортання відповідної ситуації протиборства суб’єктів політичних відносин.
Іншими словами, від того, про який рівень політичного конфлікту йдеться безпосередньо залежать характеристика їх ролі і значення в суспільстві, внутрішня структура конфлікту, а також набір прийнятних і ефективних методів їх вирішення.
У найбільш загальному вигляді прийнято говорити про виділення п’яти основних рівнів розгортання політичних конфліктів:
- Внутрішньоособистісний рівень – коли протиріччя щодо політичних ідеалів і цінностей зберігаються на рівні окремої особистості, в силах якої знаходиться відповідну інформацію щодо умов конфлікту; Міжособистісний рівень, характеризується ситуацією, при якій позначений внутрішньоособистісний конфлікт не міг бути збережений на колишньому рівні і перейшов в форму відкритої конфронтації з конкретним суб’єктом; Груповий рівень – більш масштабна форма політичної конфронтації, суб’єктами якої вже виступають великі та малі соціальні групи, класи, нації, і т. д., з приводу найрізноманітніших складових політико-державного управління суспільством; Міждержавний рівень, при якому розглядається непримиренне протиріччя виникає не всередині окремої держави між соціальними групами або суб’єктами політичних відносин, а складається між самостійними суверенними державами (може переростати у відкрите збройне протистояння між ними); Міжсистемний рівень – тут виникають політичні конфлікти, в які виявляється втягнутим практично вся світова спільнота, оскільки суб’єктами відповідного протидії виступають цілі політичні або економічні системи.
Як класичний приклад політичного конфлікту на міжсистемних рівні прийнято називати тривала понад сорок років конфронтацію капіталістичного і соціалістичного світу в другій половині XX століття, що отримала назву “холодна війна”.
При цьому також слід зазначити, що конфлікти, що виникають на кожному з означених рівнів, що знаходяться в тісному взаємозв’язку між собою, не є статичними, що створює можливість переходу конфлікту з одного рівня на інший в процесі його розвитку або дозволу.
Характеристика політичних конфліктів на міжгуповому рівні
Незважаючи на справедливість і обгрунтованість наведеної вище системи рівнів політичних конфліктів, представляється доцільним звернути увагу на те, що найбільш поширеними і що роблять вплив на хід і характер суспільного розвитку конфліктами, виступають внутрішньодержавні протиборства, що складаються між великими соціальними групами. Відповідно мова йде про політичні конфлікти на міжгруповому рівні.
Так, розглянута категорія конфліктів в спеціальній літературі підрозділяється на:
- Режимні внутрішньополітичні конфлікти, в рамках яких, одна зі сторін має на меті захоплення влади в країні, або зміну існуючої політичної системи, при безумовному збереженні територіальної цінності відповідної країни; Легітимні внутрішньополітичні конфлікти, для яких характерне прагнення однієї частини країни до відокремлення від цілого. Подібний характер даної групи внутрішньополітичних конфліктів обумовлює його тісний взаємозв’язок, а нерідко – і збіг з етнополітичними конфліктами. Однак необхідно мати на увазі, що не всі етнополітичні конфлікти, в свою чергу, є легітимними.
Крім того, для характеристики великих внутрішньодержавних конфліктів, в найбільшою мірою впливають на політичну сферу суспільного життя, в спеціальній літературі вироблений термін “політична криза”:
Політична криза – це особливий стан політичної системи суспільства, обумовлене поглибленням і загостренням дотеперішніх політичних конфліктів, і пішли за цим різким посиленням політичної напруженості.
Рівні внутрішньої організації політичного конфлікту
Проводячи характеристику рівнів політичного конфлікту, слід звернути увагу на те, що до таких належать не тільки рівні соціальної організації, на яких можуть виникати відповідні суперечності, а й рівні структури самого політичного конфлікту, оскільки для нього, як для складного політико-соціального явища характеру складна багаторівнева внутрішня структура, компонентами якої виступають:
- База конфлікту – конфліктна ситуація, що характеризує його приховане стан і причини. При цьому слід звернути увагу, що конфліктна ситуація може складатися як об’єктивно, так і з волі суб’єктів політичних відносин, і включає в себе опонентів, тобто суб’єктний склад політичного конфлікту, і об’єкт конфлікту – будь-якої політико-владний інтерес, домагання, сфера політичного управління, і т. д. Як правило, об’єкт політичного конфлікту не демонструється відкрито, а присутній в ньому в кілька прихованому вигляді; Інцидент – другий рівень внутрішньої структури політичного конфлікту, що характеризує діяльність по його вирішенню і завершальний весь цикл формування і поширення відповідної конфліктної ситуації. При цьому, якщо не досягається рівень інциденту, політичний конфлікт набуває тривалий затяжний характер, і в майбутньому гірше піддається ефективному і справедливому вирішенню.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)