Риси і форми демократії
Демократія передбачає забезпечення народовладдя, тобто влади народу. Однак в реальних умовах складно реалізувати форму безпосередньої участі всіх громадян в прийнятті державних рішень.
Кожна держава по-своєму вирішує дану проблему і формує свій власний підхід до побудови форми політичного режиму.
До основних рис демократії як політичного режиму прийнято відносити реалізацію наступних моментів:
– проголошені і реально гарантовані права і свободи людини;
– рішення приймаються більшістю при обліку позиції меншості;
– реалізуються принципи громадянського суспільства і правової держави;
– виборність і змінюваність представників органів державної влади;
– силові структури (армія, поліція, органи безпеки і т. д.) діють незалежно від політичних сил і служать на благо суспільства;
– переважають методи переконання і прагнення досягти компромісу;
– реалізується політичний плюралізм і принцип багатопартійності;
– забезпечується реальне змагання політичних партій,
– існує легальна і самостійна політична опозиція;
– забезпечується гласність і свобода ЗМІ від цензури;
– реалізується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.
Демократія як політичний режим здійснюється за допомогою двох форм: пряма демократія і представницька демократія.
Пряма (безпосередня) демократія передбачає реалізацію владних функцій народом без участі політичних посередників. Вона забезпечується за допомогою задіяння наступних інститутів прямого народовладдя:
– вибори на основі загального виборчого права;
– референдуми;
– сходи і збори громадян;
– мітинги і мирні демонстрації;
– петиції;
– всенародні обговорення.
Переваги прямої демократії полягають в тому, що вона:
– по-перше, розширює можливості громадян для вираження своїх інтересів та участі в політичному житті;
– по-друге, в більшій мірі забезпечує легітимізацію влади;
– по-третє, сприяє ефективному контролю за роботою політичних діячів і сил і т. п.
До недоліків прямої демократії слід віднести:
– по-перше, відсутність величезного реального інтересу у більшості займатися державною управлінською діяльністю;
– по-друге, значні витрати і складність в проведенні демократичних заходів;
– по-третє, мала ефективність прийнятих рішень через непрофесіоналізм здебільшого “управителів” і т. д.
Представницька демократія передбачає реалізацію влади представниками народу. При представницької демократії ними можуть виступати: депутати, політичні партії, громадські організації та інші представники виборних органів виконавчої і законодавчої влади, які повинні виражати інтереси відповідних соціальних груп і прошарків населення.
Перевагою представницької демократії виступає те, що вона створює більш сприятливі умови для прийняття ефективних рішень, так як розширюється сфера участі в них компетентних професіоналів. Також позитивним результатом представницької форми демократії є більш ефективна організація роботи політичної системи країни і т. д.
Недоліками представницької форми демократії прийнято називати:
– потенційно можливий розвиток бюрократії і корупційних схем;
– подальше відсторонення представників влади від інтересів своїх виборців аж до наступних виборів;
– прийняття рішень в інтересах великих підприємців, лобістів, а не більшості населення і т. д.
Таким чином, вищевказані риси демократії відрізняють її від авторитарного і тоталітарного режимів. При цьому форми демократії також мають різновиди, якими виступають ліберально-демократичні та консервативно-демократичні режими.
Ліберально-демократичні режими відрізняються пріоритетом прав і свобод особистості, а роль держави полягає в їх захисту.
Консервативно-демократичні режими грунтуються не стільки на положеннях Конституції та законодавства, скільки на політичних традиціях цієї держави і суспільства.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)