Ринок праці: попит та пропозиція
Визначення попиту та пропозиції на ринку праці
Попит на ринку праці – це кількість відкритих вакансій в даний період часу на підприємствах різних форм власності, які роботодавці бажають закрити за рахунок найму на роботу відсутніх фахівців.
Пропозиція на ринку праці – це виражене працівниками бажання і можливість працювати на умовах, які діють на ринку праці в даний період часу.
Класифікація ринку праці.
Сучасний ринок праці розділив всіх найманих працівників на кілька умовних категорій:
1) Масовий персонал, без кваліфікації, спеціальної освіти, знань, навичок, умінь. Таких працівників можна швидко знайти, вони потрібні для виконання нескладної низькооплачуваної роботи, тому розрив трудових відносин з такими співробітниками відбувається без шкоди для компанії і застою в виробничому процесі.
До категорії масового персоналу можна віднести кур’єрів, продавців в супермаркетах, прибиральниць, водіїв, вантажників, агентів з продажу, офіціантів і всіх інших працівників, яких “ввести в курс справи” на новому місці роботи можна за кілька робочих днів.
2) Середньостатистичний персонал. До категорії цих працівників можна віднести людей з певними знаннями, вміннями, вищою або профільною освітою, досвідом роботи. Вони могли б ставитися до категорії цінних працівників, але в силу різних причин залишаються на рівні “недооцінених” працівників (на їхню думку).
До даної категорії можна зарахувати секретарів, менеджерів, бухгалтерів, вчителів, юристів, адміністраторів і всіх, хто працюють в “висококонкурентних” спеціалізаціях.
3) Висококваліфікований персонал. До цієї категорії працівників можна зарахувати тільки тоді, коли попит на співробітників певної спеціалізації набагато перевищує пропозицію з їхнього боку, тобто тоді, коли відкритих вакансій на конкретну посаду більше, ніж аналогічних резюме.
До висококваліфікованому персоналу на сьогоднішній день можна віднести лікарів, інженерів, архітекторів, будівельників, сантехніків, слюсарів, ІТ-фахівців та ін.
Попит і пропозиція на ринку праці – баланс і пропорційність
У 2011 році потреби роботодавців в персоналі розподілилися наступним чином:
- 1) працівники торговельної сфери – продажів, закупівель та постачання 23,1% вакансій. 2) працівники сфери промисловості, виробництва та сільського господарства – 8,9% пропозицій праці. 3) транспортна і будівельна сфери (7,9% і 7,8% відповідно). 4) сировинна індустрія (5,8%).
Уподобання здобувачів в бажаної роботи виглядають приблизно так:
- – фахівці сфери продажів – найбільша частка резюме (15,5%). Тобто, це єдина сфера, де попит вищий пропозицій. Далі між попитом і пропозицією спостерігаються істотні розбіжності: – сфера бухгалтерії і фінансів (10,8% резюме проти 3% вакансій). – робота в адміністративних посадах і на керівних позиціях вищої ланки – по 10,3% від усіх резюме проти 0, 5% пропозицій. – сфера транспорту, логістики та ЗЕД, 7,5% резюме. Тобто, в транспортній сфері попит і пропозиції ідентичні, в той час як потреба в логісти та економістів несуттєва. Серед найбільш висококонкурентних сфер, які лідирують вже кілька років поспіль можна відзначити: – державна служба (31,2 резюме на вакансію); – сфера юриспруденції (16,2 пропозицій на 1 вакансію); – на одну вакансію в сфері ЗМІ претендують близько 14 кандидатів; – приблизно по 10 резюме доводиться на кожну з вакансій в сфері бухгалтерії та фінансів, адміністрування, дизайну, управління персоналом, вищого менеджменту. Як стверджують провідні рекрутингові агентства, в найближчі кілька років різниця між існуючим попитом і пропозицією майже не зміниться.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)