Римський скульптурний портрет

Скульптурний портрет – одне з головних завоювань римської художньої культури. Він точно передає портретна схожість і складність співвідношення між фізичним і духовним станом людини. Історія його створення перегукується з найдавнішого звичаєм етрусків знімати воскову або гіпсову маску з обличчя померлого і зберігати її в спеціальних нішах і шафах. Пізніше ці маски стали замінюватися портретами з місцевого каменю, а потім з мармуру.
За кілька століть майстрами було створено безліч різноманітних скульптурних портретів: строгих, з непроникним виразом обличчя, іронічних і глузливих, виконаних з винятковою правдивістю і майстерністю. Замовник хотів бачити себе таким, яким він був насправді, щоб залишити портрет на пам’ять дітям і онукам.
Якщо в художній культурі Стародавньої Греції переважали скульптурні зображення богів, то в епоху Римської республіки і імперії підвищений інтерес представляли державні та громадські особистості.
Можливо, вперше в епоху Римської держави людина суспільна був піднятий на такий високий п’єдестал. Площі міст і провінцій, громадські будівлі столиці відтепер прикрашали скульптурні портрети прославлених особистостей: імператорів і полководців, видатних громадських діячів і просто гідних громадян. Головною і священним обов’язком римлянина стає служіння державі і принесення на його вівтар Перемоги, Доблесті, Багатства і Слави.
Який же він, людина епохи Стародавнього Риму? Ось яким його уявляє відомий римський оратор і громадський діяч Цицерон (106-43 рр. До н. Е.) У трактаті “Про обов’язки”:
“Громадянин строгих правил, хоробрий і гідний першості в державі… цілком присвятить себе служінню державі не стане домагатися багатств і могутності і оберігатиме держава в цілому, піклуючись про всіх громадян… він… буде триматися справедливості і моральної краси “.
Для періоду Римської республіки характерні невеликі бюсти відомих громадських діячів. Їхні постаті були задрапіровані у великі широкі покривала-плащі – тоги, перекинуті через плече і утворювали красиві складки. Тога надягала поверх туніки – довгою сорочки з короткими рукавами.
Основи мистецтва імператорського Риму були закладені в епоху правління Октавіана Августа (63 р. До н. е.. – 14 р. Н. е.., Імператор з 27 р. До н. е..). Це час, що відрізняється високим рівнем розвитку культури, не випадково називають “золотим віком” Римської держави. Саме тоді створювався офіційний стиль римського мистецтва, найбільш яскраво проявився в численних статуях Октавіана Августа.
Багато статуй на честь прославленого римського імператора і полководця було споруджено ще за його життя. Для римлян він став справжнім еталоном громадянськості і патріотизму. Його зображували в різних позах, одежах і виконуючим різні державні посади. Отримав безліч військових перемог, Август виступає з промовою перед військами. У вигляді жерця він здійснює священний обряд жертвопринесення. В одних він представлений стоїть на весь зріст, в інших – урочисто сидить на троні.
Він ототожнювався з римським богом війни Марсом чи верховним богом Юпітером і мав усі його атрибути.
У мармуровій статуї Октавіана Августа з Прима Порта вдало поєднуються не тільки індивідуальні, але і узагальнено-ідеалізовані риси римського імператора. Горда, велична поза, ораторський жест правої руки, немов зверненої до легіонерів, панцир, прикрашений алегоричними рельєфами, плащ, ефектно перекинутий через руку, що тримає спис або жезл, – все покликане підкреслити монументальність і значущість образу. Подібно грецьким скульптурам, Август спирається на праву ногу, ліва вільно відведена назад. Впевнений і проникливий погляд свідчить про силу і твердості характеру.
Безумовно, перед нами парадний портрет, призначений для прикраси форумів, храмів, театрів, покликаний втілювати ідею величі і могутності держави, непорушності імператорської влади.
Римські майстри проявляли цікавість не тільки до імператорів, а й до гідних громадянам Вітчизни. Серед них був оратор Авл Метелл, скульптурний портрет якого був виконаний з бронзи. Напис говорить, що скульптура виліплена на честь відомого політичного діяча. Майстер реалістично зобразив оратора в простий, але ефектній позі. Його ноги злегка розставлені, владний жест руки закликає до уваги і тиші, на плечі недбало накинута тога. У нього немолоде і негарне обличчя, пооране зморшками. У первинному вигляді ока були інкрустовані кольоровим склом, що надавало обличчю велику жвавість і виразність. Перед нами вільний римлянин, стриманий і ділова людина, сповнений почуття власної гідності, образ якого не потребує будь-якої ідеалізації.
У самому центрі Риму, на одній з його головних площ, і сьогодні височить велична кінна статуя імператора Марка Аврелія (121 -180), що проголосив відмова від усіх земних благ заради величі і слави Вітчизни. Сучасники не випадково називали його мислителем і “філософом на троні”.
У чудовому скульптурному творі дійсно зображений образ філософа і мислителя, громадського діяча та оратора. Марк Аврелій у простому одязі, без будь-яких імператорських відзнак та знаків, сидить на коні. Спокійним і величним жестом руки він вітає натовп підданих. Його красиве і мужнє обличчя, обрамлене густими кучерявими волоссям і довгою бородою, щільно стиснуті губи свідчать про сильний і вольовий характер, здібності підпорядковувати своїй владі оточуючих.
У III в. Римська імперія вступила в епоху криз і кровопролитних воєн, палацових переворотів, народних повстань і вторгнень варварських племен. Ось чому в скульптурному портреті цього часу все частіше постають образи нової історичної епохи. Грубі, жорстокі і честолюбні володарі Риму стають головними об’єктами зображення.
Підкресленим драматизмом відзначений портрет Каракалли (186-217), одного з найжорстокіших імператорів. Різкий поворот голови, стрімкість руху і напружилися м’язи шиї дозволяють відчути напористу силу, запальність і люту енергію. Гнівно зрушені брови, прорізаний зморшками лоб, підозрілий погляд спідлоба, масивне підборіддя – все говорить про нещадну жорстокості, мстивості і владному характері імператора. Саме таким він зображений і в описах істориків свого часу.
У скульптурних портретах римські майстри увічнювали також і людей, далеких від політики і влади. Виразний реалістичний портрет “Сіріянка”, виконаний з мармуру, є прекрасним прикладом глибокої і точної психологічної характеристики і блискучого майстерності. Тонке довгасте обличчя з неправильними і навіть некрасивими рисами по-своєму зворушливо і привабливо. Вираз її обличчя трохи сумне і задумане, на губах ледь помітна посмішка з легким відтінком іронії. Складна гарна зачіска з великим вузлом волосся здається занадто важкою для її маленької голови. Безсумнівно, перед нами портрет молодої жінки, що належала до вищих кіл провінційної знаті. У ньому майстерно передані не тільки зовнішні риси, але і внутрішній, духовний світ героїні.
Римський скульптурний портрет, багато в чому заклав основи західноєвропейського портретного мистецтва, являє собою одну з кращих сторінок в історії світової пластики.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Римський скульптурний портрет