Резервна валюта

Загальновизнаною валютою є резервна валюта, яку національні банки використовує в якості інвестиційних активів. Такі валютні резерви необхідні для визначення валютного переваги і часто застосовні для проведення міжнародного міждержавного розрахунку.

Під резервною валютою розуміють також різноманітні світові валюти, які є елементом платіжних міжнародних засобів різних країн. Колись подібні валюти застосовувалися як засоби розрахунку на товарному ринку, але на даний момент деякі держави накопичують їх у вигляді золотовалютного резерву. Таким способом підвищується конкурентоспроможність експорту за допомогою ослаблення власної національної валюти. Також резервна валюта зберігається на випадок фінансової кризи.

Історія розвитку резервної валюти

Перед Другою світовою війною в світі був присутній лише британський фунт стерлінгів. З розширенням бізнесу в інших державах і появою телеграфу британський фунт став використовуватися в угодах як домінуюча валюта. Це дозволило стати фунту єдиної міжнародної валютою. Лідируючим відправником вантажів, центром торгівлі і страховиком товарів був Лондон, що грунтовно зміцнило роль фунта. Зарубіжні інвестиції Великобританії виражалися в довгострокових зобов’язаннях в фунтах стерлінгів. На початку двадцятого століття частка стерлінгів почала скорочуватися.

Рішення про введення американського долара було прийнято на Бреттон-Вудської конференції в 1944 році. Наступні кілька років долар США займав лідируючу позицію як платіжна і резервна валюта.

У 1976 році була введена Ямайська валютна система, яка скасувала присутній до цього золотий стандарт і зумовила коливання курсу. В резервні світові валюти потрапили японська ієна, а також німецька марка. Ямайська угода дозволила скасувати:

    Офіційну ціну на золото; Фіксацію валют і золотих паритетів; Золоті внески держав в капітал МВФ.

Частка німецької марки і французького франка поступово зростала. Велике зростання міжнародної торгівлі зажадав великої кількості домінуючою валюти, тому економіки держав переключаються на плаваючий валютний курс.

У вісімдесятих роках минулого століття світова економіка почала свій рух до мультивалютної системи. При цьому ключову роль валюти взяла на себе німецька марка. Даний факт стався в результаті:

    Передбачуваною низької інфляції; Наявності відкритих і глибоких ринків; Високу частку експорту в промисловості.

У 1999 році була введена така валюта, як євро. Дебати про майбутню роль долара як домінуючої резервної валюти не припиняються всі наступні роки.

Світові резервні валюти

Основною валютою резерву є долар США. На другому місці по використанню знаходиться євро. Після введення вона успадкувала власну частину в розрахунках держав від інших європейських валют. Частка євро поступово збільшується, оскільки центральні банки диверсифікують резерви. Цілком можливо, що євро з успіхом незабаром займе місце долара і стане головною резервною валютою в світі.

Займав колишнє лідерство фунт стерлінгів після другої світової війни втратив свій статус. У 2006 році фунт був третій поширеною валютою. Досить стабільний і швейцарський франк. Японська ієна значно знизила свою частку застосування за останні десятиліття. У 2012 році надійними вважалися клірингові валюти.

Основні функції резервної валюти

Валюта, яка використовується для розрахунків у зовнішньоторговельних операціях, застосовується в якості резерву платіжних міжнародних засобів і має функції:

    Платіжний засіб; Міри вартості; Засобу обігу; Світових грошей.

Основною функцією резервної валюти є полегшення обміну товарами та послугами між державами. Резервна валюта координує угоди на валютному ринку, знижує транзакційні витрати при проведенні торговельних операцій.

Також валюти резерву застосовуються як засоби для збереження центральними банками цінності. Від даних функцій і сталося саме поняття “резервна валюта”.

Причини використання валют в розрахунках між державами

Навряд чи виникла б необхідність в резервних валютах, якби світові економічні агенти виробляли розрахунки, застосовуючи лише національну валюту. Зазвичай при розрахунках імпортер не в змозі оперативно отримати необхідну суму для валютних платежів експортера з держави, яка не є великим у світовій економіці. Для цього необхідний економічний агент, який зацікавлений в обміні ідентичних валют імпортера і експортера. Залучені з-за кордону кошти для інвестування припускають обмін отриманої іноземної валюти в національну валюту. Власник національної валюти повинен бути зацікавлений в придбанні точно такої ж суми валюти кредитора.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Резервна валюта