Реєстрове козацтво

Поряд з вільними запорожцями, в XVI ст. стала формуватися й інша категорія українських козаків – реєстрові, які одержували від держави за свою службу грошову винагороду.
Активізація уходників і перших запорожців з кожним роком приносила все більш помітні плоди. Татарські чамбули тепер рідше нападали на прикордонні райони і польський уряд, так само як і магнати-колонізатори, стали бачити в козацтві позитивні риси. З іншого боку той відчутна втрата, який козаки завдавали татарам і туркам викликав серйозні політичні проблеми у відносинах Речі Посполитої з султаном. Кримський хан все частіше пояснював свої набіги заходом у відповідь на козацькі погроми.
У польському уряді з’являється ідея використовувати козаків для служби державі. Перші спроби залучити козаків були зроблені ще при литовських князях, коли був представлений план створити кілька козацьких гарнізонів по Дніпру. Король Сигізмунд II в 1568 р видав указ, що закликав козаків повернутися в замки і піти на службу за грошову винагороду. У результаті зібралося приблизно 300 козаків, які прослужили з 1 568 по тисяча п’ятсот сімдесят шість рр., Отримуючи платню грошима і сукном і підкоряючись “старшому і судді всіх низових козаків”.
Новий загін в 500 чоловік був створений при польському королі Стефана Баторія, який, готуючись до війни з Московською державою, призначив козакам річну платню в 15 злотих і сукно. Їх командиром став український шляхтич Іван Оришевський, якого вперше стали іменувати гетьманом. При ньому була також створена посада писаря, який власне і вів “реєстр”, т. Е. Список козаків, включених до загін і отримували платню (звідси і назва – реєстрові). Реєстровому полку були вручені відзнаки – клейноди: бунчук, печатку, гармати, труби, литаври і прапор. Козакам дали перші офіційно визнані державою “вольності”: вони не підлягали ніякому суду, крім суду свого гетьмана, а також були звільнені від сплати будь-яких податків. Розташовуватися козаки мусили на території від Чигирина до Трехтемірова, а доходи від останнього йшли на утримання козацького госпіталю. Там же в Трехтемірове знаходився арсенал і резиденція козацького гетьмана.
З цього моменту на службі у Речі Посполитої постійно були реєстрові козаки. У 1583 р був зроблений вже новий набір до 600 чоловік, яким стали платити по 20 злотих, а до 1588 число реєстрових досягла тисячі. Реформа Стефана Баторія відіграла дуже важливу роль у формуванні козацтва як окремої соціальної групи зі своїми правами і привілеями.
Хоча в початковому періоді число власне реєстрових козаків було незначно, але з одного боку на “козацькі вольності” почали претендувати всі ті, хто зараховував себе до козаків, а з іншого реєстрові самі стали боротися за розширення числа реєстру. Поступово починають формуватися козацький менталітет і міф, згідно з яким “козацькі вольності” – це якесь давнє право, дароване козакам ще литовськими та польськими властями. Політика польської влади, постійно використовували козаків для участі у своїх численних військових походах, тільки ще більше підтримувала і живило ці міфи. Вже на початку XVII ст. число “козаків”, які брали участь у польських походах буде перевищувати десятки тисяч людей. Подання про козаків як Удальцов, слави і гордості України все більше поширювалося серед населення, особливо серед селян і жителів прикордоння. З іншого боку, міф про “козацьких вольностях” ставав все більш привабливим. Протягом століть тисячі селян боротимуться і мріяти “показачіться”, що для них абсолютно природно означало негайне придбання всіх привілеїв козацького стану.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Реєстрове козацтво