Революція у Франції 1848
До середини 19-го століття капіталістичні форми виробництва вже грали провідну роль в економіці, але їх подальший розвиток стримувався у багатьох країнах різними:
- Феодальними перешкодами; Засиллямм великих землевласників; Державними роздробленостями; Національним гнобленням.
Капіталізм породжував і новий антагонізм між буржуазією і робітничим класом.
Наростала криза політики правлячих кіл. У 1848-1849 роках революційні події набули загальноєвропейського характеру. Вся Європа була охоплена революційною пожежею.
Головною причиною революції у Франції стало невдоволення промислової буржуазії пануванням фінансової аристократії.
Середня і дрібна буржуазія, яку банкіри не допускали до влади, прагнула до встановлення республіки. Економічна криза 1847 року сприяла:
- Скороченню виробництва; Зниженню заробітків; Зростанню безробіття, яке викликало невдоволення низів французького суспільства.
24 лютого 1848 року у Парижі спалахнуло повстання, в ході якого була повалена монархія і Франція, під тиском народу, була оголошена 25-ою республікою.
Тимчасовий уряд, сформований з лібералів і республіканців:
- Скасував дворянські титули; Оголосило свободу слова, друку, зборів; Запровадив загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21 року.
Щоб заспокоїти безробітних, вони організували “національні майстерні” для виконання:
- Земляних робіт; Розчищення та мощення вулиць; Посадки дерев.
Для покриття витрат пов’язаних з організацією громадських робіт, податок на селянство був збільшений на 45%.
23 квітня відбулися вибори в Установчі збори, на яких переконливу перемогу здобули помірковані республіканці. Велике число депутатів належала до інтелігенції:
- Адвокати; Лікарі; Журналісти.
Сформований уряд видав 22 червня указ про розпуск національних майстерень, які піддавалися нападкам з боку буржуазних кіл. Всі неодружені чоловіки віком від 18 до 25 років, які працювали в майстернях, повинні були вступити в армію, решта – відправитися на земельні роботи в провінцію.
Дані заходи призвели до повстання робітників Парижу.
Було побудовано до 500 барикад, 40-45 тис. робочих захищали їх. Бої тривали з 23 по 26 червня. Проти повсталих робітників уряд кинув восьмидесятитисячна армію, мобілізовані буржуазні загони національної гвардії – всього 150 тис. осіб. Париж був переведений на облогове положення, а вся повнота влади передана генералу Кавеньяку.
Для придушення робочих використовувалася артилерія.
- Близько 11 тис. повстанців були вбиті або розстріляні на місці; 25 тис. – арештовані; 3,5 тис. – заслані на каторгу.
Повстання робітників налякало французьку буржуазію.
Вона повела наступ на демократичні завоювання революції, вирішивши передати владу в руки президента, наділеного величезними повноваженнями. У грудні 1848 року президентом був обраний племінник Наполеона I Луї Наполеон Бонапарт, якому віддали голоси монархічно налаштовані буржуазні кола і селянство, наївно вірили, що племінник Наполеона I захистить інтереси дрібних землевласників.
2 грудня 1851 року Луї Бонапарт здійснив державний переворот, розпустивши законодавчі збори і оголосивши себе імператором. У Франції була відновлена монархія. Революція 1848 року зазнала поразки, так як вона не призвела до утвердження Республіки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)