Ревматизм
Це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням серця. В даний час ревматизм діагностується рідко, з частотою 0,79 випадків на 1000 дітей. Пік захворюваності падає на вік від 10 до 14 років.
Етіологія пов’язана з інфікуванням організму (?-гемолітичним стрептококом групи А. Можливі його L-форми або асоціації з вірусами.
Патогенетично при цьому захворюванні виникають запальні та імунологічні поразки сполучної тканини і міокарда. При ревматизмі розвивається системний васкуліт, який призводить до дезорганізації сполучнотканинних структур. Спочатку виникає мукоїдне набухання, потім фібриноїдне набухання, гранулематоз і склероз тканин. У першу стадію активного ревматичного процесу утворюється виражений неспецифічний запальний компонент, який в клініці проявляється гострими явищами кардиту, серозіта, хореї та ін У подальшому формуються гранульоми Ашоффа-Талалаева, що локалізуються в ендо-та перикарді, в стінках судин, в сполучнотканинних утвореннях інших органів. Цикл розвитку гранульоми – 3-4 місяці.
Гострий початок характерно для первинного ревматизму. Воно спостерігається у дітей, які 2-3 тижні тому перенесли яке-небудь захворювання верхніх дихальних шляхів стрептококової етіології (ангіна, скарлатина та ін.) З’являються температура, інтоксикація, поліартрит, поліартралгіі великих суглобів і поразка серця – міокардит. Для ревматичного поліартриту характерні болі в суглобах з порушенням їх функції, гіперемія і набряк. Уражаються, в основному, великі і середні суглоби, відзначається швидка позитивна динаміка суглобового синдрому на тлі протизапальної терапії. Можливий летючий характер болів в суглобах без ознак поліартриту. Часта клініка і без симптомів ураження суглобів. Однак у всіх дітей виявляються ознаки міокардиту, ендокардиту. Частіше є ураження мітрального клапана, рідше – аортального. Значно рідше формується комбінований мітральному-аортальний порок і пролапс мітрального клапана. Дуже рідко при первинному ревматизмі діагностуються перикардит, кільцеподібна еритема на шкірі, мала хорея. При хореї зазвичай виявляється ревматичне ураження нервової системи. Діти стають незібраними, дратівливими, у них несподівано змінюється поведінка, виникають мимовільні рухи (гіперкінези), часто великорозмашистий; є виражена асиметрична гіпотонія м’язів, зміни почерку в гіршу сторону.
Повторні атаки ревматизму можливі у кожної дитини. Вони залежать від активності ревматичного процесу і змін в органах і системах. Нерідко подальша атака ревматизму нагадує попередню, і перш за все поглиблюються серцеві зміни. Формуються недостатність мітрального клапана, мітральний стеноз, недостатність аортального клапана, стеноз гирла аорти.
В останні роки ревматизм діагностують в основному у дітей старшого віку. Для нього характерна менша гострота і активність, слабкіше виражені кардіальні і екстракардіальні порушення. Відзначається різке зниження частоти рецидивів, переважають малосимптомні форми.
Існує класифікація ревматизму, використовувана для правильної діагностики.
Ревматизм класифікують:
По фазі розвитку – активна, I, II і III ступеня;
за течією захворювання: гострий, підгострий, затяжний млявий, безперервно рецидивуючий млявий;
за ступенем недостатності кровообігу: Н0, Н1, Н11А, Н11Б, Н111.
При ревматизмі уражаються як серце, так і інші органи. До захворювань серця ревматичної етіології відносять: ревмокардит первинний без вади серцевого клапана; ревматизм поворотний з ураженням серцевого клапана; ревматизм без явних серцевих змін; порок серця, міокардіосклероз ревматичний.
При ревматизмі інших органів виникає наступна патологія: поліартрит, серозіти (плеврит, перитоніт, абдомінальний синдром), хорея, енцефаліт, менінгоенцефаліт, церебральний васкуліт та ін
Діагноз активного ревматизму ставлять на підставі критеріїв Киселя-Джонса-Нестерова в модифікації дослідницької групи вроджених вад серця. Виділяють основні критерії (кардит, поліартрит, хорея, ревматичні вузлики, кільцеподібна еритема) і додаткові (попередній ревматизм або ревматоїдна хвороба серця, лихоманка, артралгії, лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів, поява С-реактивного білка, підвищений титр антистрептококових антитіл, виділення із зіву гемолітичного стрептокока групи А, нещодавно перенесена скарлатина). Діагноз досить імовірний при наявності одного або двох основних ознак і двох додаткових. Абсолютний критерій – це кардит і хорея.
Лікування має тривати не менше 3-4 місяців і бути етапним (стаціонар, ревматологічний санаторій, диспансерне спостереження). У гострому періоді хворий повинен перебувати в стаціонарі. Йому призначають постільний режим, який у міру поліпшення стану розширюють. Дієта визначається ступенем НК та іншими ускладненнями. Лікарська терапія включає антибіотики, протизапальні засоби.
З антибіотиків призначають пеніцилін або його аналоги в дозі 50000 ОД / кг маси тіла на добу курсом 7-10 днів. Після його закінчення призначають біцилін-5 в дозі 750 000-150 000 ОД / кг в ін’єкціях кожні 3-4 тижні. При непереносимості пеніциліну призначають еритроміцин або сумамед.
Протизапальне лікування проводять ацетилсаліциловою кислотою (аспірином) 50-70 мг / кг на добу (не більше 2 г), індометацином або вольтареном (1-3 мг / кг на добу). Якщо процес вельми активний, застосовують глюкокортикостероїди. Використовують також препарати хінолінового ряду – делагіл, плаквенил.
Одночасно проводять загальнозміцнювальну терапію, санацію вогнищ інфекції, лікування НК та інших ускладнень.
Первинна профілактика ревматизму повинна бути спрямована на санацію осередків хронічної або гострої інфекції. Особливу увагу приділяють лікуванню стрептококової інфекції, підвищенню резистентності організму. Вторинну профілактику проводять з метою запобігання повторних атак ревматизму. Основа вторинної профілактики – цілорічна біцилінопрофілактики.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)