Реплікація ДНК – коротко

Структура молекули ДНК, встановлена ​​Дж. Уотсоном і Ф. Криком в 1953 р, відповідала тим вимогам, які пред’являлися до молекули-охоронниці і передавача спадкової інформації.

Молекула ДНК складається з двох комплементарних ланцюгів. Ці ланцюги утримуються слабкими водневими зв’язками, здатними розриватися під дією ферментів. Процес подвоєння ДНК відбувається напівконсервативним способом: молекула ДНК розплітається, і на кожній з ланцюгів синтезується нова ланцюг за принципом комплементарності. Процес самовідтворення молекули ДНК, що забезпечує точне копіювання спадкової інформації і передачу її з покоління в покоління, називається реплікацією.

Передача інформації і синтез білка йдуть по матричному принципом, порівнянному з роботою друкарського верстата в друкарні. Інформація від ДНК багаторазово копіюється. Якщо при копіюванні відбудуться помилки, то вони повторяться в усіх наступних копіях. Правда, деякі помилки при копіюванні інформації молекулою ДНК можуть виправлятися. Цей процес усунення помилок називається репарацією. Першою з реакцій в процесі передачі інформації є реплікація молекули ДНК і синтез нових ланцюгів ДНК.

Реплікація – це процес самоудвоения молекули ДНК, здійснюваний під контролем ферментів. На кожній з ланцюгів ДНК, що утворилися після розриву водневих зв’язків, за участю ферменту ДНК-полімерази синтезується дочірня ланцюг ДНК. Матеріалом для синтезу служать вільні нуклеотиди, наявні в цитоплазмі клітин.

Біологічний сенс реплікації полягає в точної передачі спадкової інформації від материнської молекули до дочірнім, що в нормі і відбувається при розподілі соматичних клітин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Реплікація ДНК – коротко