Репліка
Репліка (лат. replico – повертаю назад, відбиваю) – вислів одного з учасників драматичного діалогу або розмови, суперечки чи сварки, який є реакцією на чуже висловлювання і перебуває з ним у тематичному і значеннєвому зв’язку. Р. може бути висловом композиційно замкнутим, внутрішньо організованим і зв’язним або набувати форми т. зв. тиради, характерної для діалогів класицистичної драми. Незважаючи на формальні прикмети монологу чи композиційно замкнутого висловлення з виразно окресленими межами, Р. – ланка діалогічного порозуміння і тільки разом з іншими висловами (репліками) утворює смислову цілісність. Зв’язки з іншими Р. окреслюють орієнтованість окремої Р. на адресата та його попередні висловлювання (“Степане! Що ти кажеш?”), вказують і виокремлюють предмет реагування мовця (“Мене бояри цілувати мають?”), водночас визначають її стосунок до предмета розмови (“Чи се мені причулося?”). Зв’язок з попереднім висловом не мусить бути тематично і мовленнєво увиразнений, як це має місце в аналізованому прикладі драми Лесі Українки “Бояриня” (Оксана повторює в запитальній формі слова Степана про поцілунок московських бояр), він може бути опосередкованим і виражатися у формі алюзії. P., крім того, домагається реагування з боку адресата (співрозмовника) або часто таку реакцію випереджує, визначає і формує. Питальна форма репліки Оксани і виражене з її допомогою здивування зумовлюють відповідь з боку Степана, яка пояснює те, що у творі подається як наступна репліка (“Ні, серце, воно так є, та в тім нічого злого, – то тільки звичай!”). Відповідь Степана – чергове реагування (репліка) на слова Оксани, що спричинює перетворення розмови цих двох осіб на органічно пов’язаний між собою ланцюг реплік. Між Р. виникають різного типу діалогічні відношення, наслідком яких є поява в діалозі двоголосих слів. Двоголосими словами в розмові Оксани і Степана є “поцілунок в уста”. Термінові “Р.” надав ширшого значення Є. Чаплієвич, який вважає “великою реплікою” навіть цілий літературний твір у діалоговому стосунку до творів, написаних раніше, одночасно, і – як антиципація – до майбутньої творчості. Наприклад, вірш Є. Маланюка “Репліка” (“Не сперечатимусь, я син свого народу…”), написаний в полеміці поета з критиками Я. Савченком та М. Доленгом.
Related posts:
- Репліка в літературній критиці Репліка в літературній критиці – невелике за обсягом спростування або заперечення неприйнятних для автора положень, думок, суті публікацій. Р. можуть бути редакційними (висловленими від імені часопису) і авторськими. Р. – гострий спосіб обміну думками у критиці, широко використовується в літературних полеміках. Р., наприклад, часто послуговувалися львівські часописи 20-30-х XX ст., що стояли на різних ідеологічних […]...
- Що таке репліка? Репліка – це якісна копія, знята з оригіналу. Найбільшою популярністю користуються репліки на наступні предмети: 1) Популярні елітні речі (годинник, фірмова одяг і взуття, автомобільні диски, прикраси тощо); 2) Предмети, зняті з виробництва (мобільні телефони тощо); 3) Рідкісні історичні предмети (царські монети, картини, автомобілі тощо). У більшості випадків про репліках відомо виробникам оригіналу і вони […]...
- Чим приваблює мене Іван Перебійний? (За драматичною поемою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” побудована на матеріалі української історії. У творі йдеться про добу Руїни та гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату. Це були важкі роки для України. Герої “Боярині” не є історичними особами. В особі Степана поетеса вивела образ українського інтелігента кінця XIX століття, який, втративши […]...
- Твір на тему – Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” У драмі “Бояриня” авторка звертається до національної історії свого народу, вона переносить читачів у часи гетьманування Петра Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату та хотів об’єднати Україну. Ті часи були тяжкими для українського народу, і саме тоді розгорталися події драми “Бояриня”. Доля головної героїні – Оксани – схожа на […]...
- ТЕСТ 11. Українська драматургія другої половини ХІХ ст. Іван Карпенко-Карий (“Мартин Боруля”) Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Виберіть поняття, яке є зайвим серед поданих драматичних жанрів: А драма Б комедія В бурлеск Г трагедія Д трагікомедія 2. Укажіть літературний псевдонім Івана Тобілевича: А Радченко Б Садовський В Саксаганський Г Карпенко-Карий 3. Новий український театр започатковано виставою А “Наталка Полтавка” Івана Котляревського Б “Назар Стодоля”Тараса Шевченка […]...
- ЗНО – ТЕСТ №12 – Література кінця XVIII – початку XX ст 1. Батьком “новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, назвав І. Карпенка-Карого А Іван Нечуй-Левицький. Б Іван Франко. В Панас Мирний. Г Марко Кропивницький. 2. Родинна подія лягла в основу драми І. Карпенка-Карого А “Бурлака”. Б “Наймичка”. В “Мартин Боруля”. Г “Розумний і дурень”. 3. “Діло […]...
- Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” У драматичній поемі “Бояриня” Леся Українка змальовує трагічну добу, що тривала чверть століття після смерті Богдана Хмельницького й відома в історії під назвою “Руїна”. Уже в першій дії драми, яка відбувається в Україні, в садибі козака Перебійного, звучать різні думки про способи служіння вітчизні. Молодий козак Степан вирішив служити рідному краю на чужій землі. Він […]...
- Тирада Тирада (фр. tirade, від італ. tirare – тягти) – довга фраза, велемовна репліка, монолог пафосного характеру. У французькому віршуванні – строфа, в якій рядки пов’язувалися спочатку одним асонансом, пізніше – моноримою. В українських думах Т. означає мовні періоди обсягом від двох до восьми рядків, об’єднані римою. Трапляється вона і в сучасній поезії у вигляді довгої […]...
- Напруга кисню Всі судини (за винятком судин легенів) реагують на зниження напруги кисню розширенням свого просвіту, що сприяє збільшенню місцевого кровотоку. Особливість регуляції кровотоку в судинах легенів полягає в тому, що на зниження напруги кисню в навколишньому середовищі вони реагують підвищенням тонусу, закриттям капілярних сфінктерів і зменшенням кровотоку. Така реакція є корисною, так як забезпечує підстроювання інтенсивності […]...
- Урок української літератури: Леся Українка “Бояриня” Тема: Леся Українки “Бояриня” Мета. Ознайомити учнів зі змістом твору, дослідити, як крізь призму особистого життя героїв розкрито трагедію рідного краю; розвивати творче мислення учнів, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до України, до її історичного минулого. Тип уроку. Урок-пошук. Обладнання. Текст п’єси, таблиці. Хід уроку І. Організаційний момент. ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Не […]...
- Ляпсус Ляпсус (лат. lapsus – падіння, помилка) – 1. Прикра помилка, недоречність чи недогляд в усному або писемному мовленні через неуважність, поспішність, забудькуватість. 2. Будь-який промах чи упущення, що є результатом необачності, легковажності. Прикладом явного Л. може бути мимовільна репліка Антона, наймита Кукси (М. Кропивницький, “Пошилися в дурні”), кинута господареві у такому діалозі: А.: “Нехай би […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – В. ПІДМОГИЛЬНИЙ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС 1.Ранні оповідання та повісті В. Підмогильного. 2. Світовий мотив підкорення людиною міста в романі В. Підмогильного “Місто”. 3. Роман В. Підмогильного “Місто” – перший урбаністичний роман в українській літературі. 4. Образ Києва в романі В. Підмогильного “Місто”. 5.”Місто” В. Підмогильного – екзистенціалістський роман. 6. Складність і неоднозначність характеру інтелігента Степана Радченка, головного героя роману В. […]...
- Рецензія Рецензія (лат. recensio – огляд, розгляд, оцінка) – один із провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури та мистецтва, визначає їх вартість та характеризує допущені, на думку критика, хиби, недоліки. Р. притаманні такі ознаки: наявність бібліографічного опису видання (може бути повним або скороченим, мати свої певні усталені варіанти розміщення в тексті […]...
- Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
- Амебейна композиція Амебейна композиція (грецьк. amoibdios – взаємний) – будова художнього твору за принципом смислового та синтаксичного паралелізму, повторення композиційно важливих частин (фрагментів, образів, стилістичних прийомів тощо), де обидві теми викладаються, набуваючи особливої ускладненості та контрастності, почергово: Загорнуте у сутінки обличчя, Мандрівки серед пожовтілих гір… (Такі осінні, суто романтичні Рядки собі лягають на папір). Подекуди листочки, наче […]...
- Пуант Пуант (фр. pointe – вістря, гострий кінець, лезо) – гостродраматичне завершення ліричного сюжету у ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації: […] увігнав Заступ у землю Хотів докопатися До джерела А докопався До крові (А. Крат). П. притаманний також байкам, притчам та іншим жанрам, які завершуються лаконічним або афористичним висловом. Термін П. вживається у […]...
- Характеристика Степана Астахова в романі “Тихий Дон” Образ Степана Астахова – донського козака – є одним з ключових в творі Михайла Олександровича Шолохова “Тихий Дон”. Він є сусідом головного героя Григорія Мелехова і мимовільним свідком всієї його життя. Його образ примітний. Шкіра була настільки темною і засмаглою, що будь-яка біла тканина здавалася сліпучобілому. Шолохов неодноразово підкреслює його русяве, завиті вуса, як справжнього […]...
- ВАЛЄР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ. МІСТО – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст √ Валер’ян Петрович Підмогильний (2 лютого 1901 р., с. Писарівка, нині Дніпропетровщина – 3 листопада 1937 р,, Карелія) – письменник і перекладач, видатний прозаїк “розстріляного відродження”. – Соціально-психологічний, філософський (екзистенціальний), інтелектуальний Роман “Місто” (1927 р., напрям – модернізм, течія – неореалізм) був створений саме тоді, коли пореволюційна українська література дуже потребувала великих творів. У романі […]...
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. δρ8μα σατυρΙ κόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був […]...
- Драма Драмою називають літературні твори, які оформилися приблизно на рубежі 17-18 століть в творах літераторів-просвітителів: у міщанській драмі Д. Дідро, Л. С. Мерсьє і Г. Е. Лессінга. До цього часу виділяли лише трагедії та комедії. Драму як самостійний жанр літератури ще не усвідомлювали. Драма – це зазвичай невелика п’єса, яка позначає конфлікт, який одержує в фіналі […]...
- Модель “Дуополія Курно” Передумови моделі “Дуополія Курно”: 1. Фірми виробляють однорідний товар. 2. Відома крива ринкового попиту. 3. Обидві фірми приймають рішення одночасно, самостійно, незалежно один від одного. 4. Кожна фірма вважає випуск конкурента постійним. 5. Продавці не можуть мати точної інформації про свої помилки, що відносяться до вибраного обсягу виробництва. Ця модель представлена з допомогою кривих реагування […]...
- Драма сатирів – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма сатирів (грец. σατυρικόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був хор, який […]...
- Аналіз “Ніч перед Різдвом” Гоголя Безсмертний твір М. В. Гоголя “Ніч перед Різдвом”протягом багатьох десятків років викликає невичерпний інтерес читачів. Вона, як і багато інших повістей й оповідань автора, наповнена містичними подіями, які відбуваються в житті мешканців українського села 18 століття. Короткий виклад “Ніч перед Різдвом” Гоголя Дія повісті розгортається у великому малоросійському селі Диканька. Серед мешканців села молодиці, козаки, […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Райошник Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі […]...
- Який із драматичних жанрів “наймолодший”? Такі жанри драматичного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в Стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини XVIII ст. У середині XVIII ст. виникає власне драма – твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. […]...
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс поетики під назвою “Bicollis Parnassus”. У квітні 1728 р. за указом Синоду був викликаний до Московської академії на посаду вчителя […]...
- ЗМІНИ В ДРАМАТУРГІЇ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ Прискорений та неоднозначний суспільно-історичний розвиток світу на порубіжжі ХІХ-ХХ ст. позначився на світогляді й естетиці людей, на мистецтві й літературі. Адже там, де, на перший погляд, панували правопорядок, мораль, релігія, раптом завирувала стихія, яку не можна було осягнути розумом: нещадна ринкова боротьба в промисловості, жорстокі імперіалістичні та громадянські війни, революції, тоталітаризм. Сувора дійсність, невпевненість у […]...
- Як правильно давати здачі Життя біжить вперед, і наші дітки ростуть. Кожен з нас хоче, щоб вони були сильними, мудрими і вміли тримати удар. Але при цьому питання “давати здачі чи ні” завжди викликає багато сумнівів у батьків. В рамках віку від 8 років, про який ми говоримо, відповідь однозначна – так! Але робити це можна різними способами, причому […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Л. Українки “Бояриня” – 10 клас – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – ТВОРИ З – УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Найкращі учнівські твори – Твір І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги-жалю гине. Л. Українка На мою думку, мало хто так палко любив свій народ, свій рідний край, як любила його Леся Українка. Недаремно і псевдонімом своїм узяла вона ім’я народу, назвалася його донькою. У багатьох її поезіях […]...
- Інтерв’ю Інтерв’ю (англ. interview – зустріч, бесіда) – жанр публіцистики, який передбачає оприлюднення в пресі, на радіо чи телебаченні розмови з конкретною особою. І. концентрується навколо однієї чи кількох тем. Написані І. часто є безцінними літературними документами. І. з письменником допомагає осягнути специфіку його творчості, мотиви написання та авторське бачення художнього твору, реалії сучасного літера-турного процесу. […]...
- Шкільний твір на тему – Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” Ужитті Лесі Українки 15 листопада 1901 року трапилося невимовне горе: в Мінську на руках у неї помирає Сергій Мержинський, на повне й тривале щастя з яким вона мала надію. Протягом однієї ночі відома вже на той час поетеса пише драматичну поему “Одержима”. На думку Євгена Маланюка, протягом однієї трагічної ночі і страшною ціною тієї ночі […]...
- Драма як літературний рід і епіграф, його смислове навантаження Одним з основних літературних течій є драма. Якщо говорити про драму, як про рід літератури, то вона відтворює зовнішній світ, який бачить автор, і часто це стосується взаємин людей, суспільних протиріч і конфліктів, вчинків та подій. Драма як літературний рід Цим драма істотно відрізняється від лірики та епосу, так як вона має діалогічну форму. А […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Г. ІБСЕН – ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ – 11 клас До теми “Із драматургії кінця XIX – початку XX століть. Генрік Ібсен “Ляльковий дім”” 1. Дайте стислу характеристику поетики “нової драми” Г. Ібсена. У п’єсах Ібсена ідеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ; розробляються нові теми: становище жінки в суспільстві, влада грошей, спадкові хвороби; соціальна проблематика; немає чіткої межі між трагедією і комедією; […]...
- “Новий роман” – Модернізм. Літературні напрями модернізму – ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК “Новий роман” – назва школи, яка склалася у середині 50-х років у Франції. Найвизначнішими представниками “нового роману” є Ален Роб-Грійє, Наталі Саррот, Мішель Бютор, Клод Моріак, Клод Сімон. Група виникла та утвердилась як реакція на традиційний, реалістичний, “бальзаківський” роман з його канонами, нормами, формальною організацією. За висловом Стівена Бенна, спільність письменників-новороманістів “полягає скоріше в умовностях, […]...
- СТАТУС ЖІНКИ В ДРАМАТИЧНИХ ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “БОЯРИНЯ” ТА ГЕНРІКА ІБСЕНА “ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ” Т. М. Трифонова, Викладач (Житомирський кооперативний технікум) Розкрито психологію жіночого образу в конфліктній ситуації, основою якої є відповідальність людини за формування своїх життєвих принципів. Вже так повелось, що людство завжди намагається знайти відповідь на споконвічні питання: Як жити, як любити, якими бути?.. Але чи не найголовніше – в чому секрет сімейного щастя? З часів героїв […]...
- Властивості ступенів з основами Існує три властивості ступенів з підставами і натуральними показниками. Твір двох ступенів з підставами одно висловом, де підстава те ж саме, а показник є сума показників вихідних множників. Приватне двох ступенів з підставами одно висловом, де підстава те ж саме, а показник є різниця показників вихідних множників. Зведення ступеня числа в ступінь одно висловом, в […]...
- Костумбризм Костумбризм (ісп. costumbrismo, від costumbre – звичай) – напрям у художній літературі й малярстві Іспанії та Латинської Америки XIX ст., породжений романтичним захопленням народною культурою, перейнятий піднесенням національної свідомості. К. в Іспанії позначився на творчості Р. Месонеро Романоса, М.-Х. де Лари, С. Естебанеса Кальдерона та ін., в Латинській Америці – Х.-Х. Вальєхо (Чилі), Р. Пальми […]...
- Архаїзми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Архаїзмами (від грец. Άρχαίοζ – старовинний, давній) у загальному визначенні називаються слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови. У більш точному розумінні до архаїзмів належать слова, “що називають такі предмети чи поняття, які самі по собі аж ніяк не застаріли, але для позначення яких тепер користуються […]...
- Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів (“Енеїда” І. Котляревського, “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Між двох сил” В. Винниченка, […]...