Рентгенівське випромінювання

Випромінювання в діапазоні довжин хвиль від кількох атомних діаметрів до кількох сотень діаметрів атомного ядра називається рентгенівським. Це випромінювання було відкрито в 1895 р В. Рентгеном (Рентген назвав його Х-променями). У 1901 р В. Рентген першим з фізиків отримав Нобелівську премію за відкриття випромінювання, названого на його честь. Це випромінювання може виникати при гальмуванні будь-якою перешкодою, в т. ч. металевим електродом, швидких електронів в результаті перетворення кінетичної енергії цих електронів в енергію електромагнітного випромінювання. Для отримання рентгенівського випромінювання служать спеціальні електровакуумні прилади – рентгенівські трубки. Вони складаються з вакуумного скляного корпусу, в якому на певній відстані один від одного знаходяться катод і анод, включені в ланцюг високої напруги. Між катодом і анодом створюється сильне електричне поле, жене електрони до енергії. Рентгенівське випромінювання виникає при бомбардуванні у вакуумі поверхні металевого анода електронами, що володіють великими швидкостями. При гальмуванні електронів в матеріалі анода виникає гальмівне випромінювання, що має неперервний спектр. Крім того, в результаті електронного бомбардування відбувається збудження атомів матеріалу, з якого виготовлений анод. Перехід атомних електронів в стан з меншою енергією супроводжується випусканням характеристичного рентгенівського випромінювання, частоти якого визначаються матеріалом анода.
Рентгенівські промені вільно проходять крізь м’язи людини, проникають крізь картон, деревину та інші тіла, непрозорі для світла.

Вони викликають світіння ряду речовин. В. Рентген не тільки відкрив рентгенівське випромінювання, а й досліджував його властивості. Їм було виявлено, що матеріал малої щільності більш прозорий, ніж матеріал великої щільності. Рентгенівські промені проникають крізь м’які тканини організму і тому незамінні в медичній діагностиці. Розташувавши між джерелом рентгенівського випромінювання і екраном руку, можна побачити слабку тінь руки, на якій різко виділяються більш темні тіні кісток (рис. 1.17).

Потужні спалахи на Сонці є також джерелом рентгенівського випромінювання (рис. 1.19). Земна атмосфера є прекрасним щитом для рентгенівського випромінювання.
В астрономії рентгенівські промені найчастіше згадуються в розмовах про чорні діри, нейтронні зірки і пульсари. При захопленні речовини поблизу магнітних полюсів зірки виділяється багато енергії, яка і випромінюється в рентгенівському діапазоні.
Для реєстрації рентгенівського випромінювання використовують ті ж фізичні явища, що і при дослідженні ультрафіолетового випромінювання. Головним чином, застосовують фотохімічні, фотоелектричні і люмінесцентні методи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Рентгенівське випромінювання