Рене Декарт
Геніальний математик, творець аналітичної геометрії і сучасної алгебраїчної символіки, автор механіцизму в фізики і методу радикального сумніву в філософії, предтеча рефлексології в фізіології Рене Декарт по праву визнаний найбільшим французьким ученим.
Народився видатний математики і філософ в містечку Лае (провінція Турень) 31 березня 1596 року. Все своє життя Рене Декарт присвятив науці. “Думаю, отже, існую” – цей латинський афоризм став девізом усього життя для Рене Декарта.
Чудову освіту, талант і незнищенне прагнення до пізнання дозволили Декарту досягти великих висот у математиці, фізиці і філософії. Математичні і філософські відкриття Декарта здобули йому величезну славу і велику кількість послідовників. Однак знайшлося і безліч супротивників філософії Декарта, які протягом багатьох років виживали вченого за вільнодумство з країни. Тому вченому довелося шукати усамітнення в Голландії, де він провів більшу частину свого життя і створив все найвидатніші наукові праці і зробив найнеймовірніші відкриття. Кілька років він все ж проводить в рідному Парижі, але ставлення церковників прийняло ще більш вороже ставлення до діяльності великого математика і філософа. У 1694 році вчений залишає Батьківщину і переїжджає в столицю Стокгольм, де 11 лютого 1650 року у віці 54 років помирає від запалення легенів. Навіть після смерті видатного вченого його не залишили в спокої. Основні твори Декарта були включені в “Індекс” заборонених книг, а викладання філософії Декарта строго переслідувалося. Однак настали інші часи і заслуги Декарта в розвиток математичної і філософської науки були оцінені по достоїнству.
Отже, давайте розберемося в чому ж полягала заслуга Декарта і які відкриття були здійснені видатним вченим?
Двадцять років проведений в Голландії були дуже плідними. У цій країні Декарт знайшов довгоочікуваний спокій і усамітнення для того, щоб цілком віддатися науковим дослідженням, філософських міркувань і практіческ5ім випробувань. Саме в Голландії він написав головні праці з математики, фізики, астрономії, фізіології, філософії. Серед них, найбільш відомими вважаються: “Правила для керівництва розуму”, “Трактат про світло”, “Метафізичні роздуми про першу філософію”, “Начала філософії”, “Опис людського тіла” і інші. За загальним визнанням найкращим твором Декарта було “Міркування про метод”, видана 1637 році.
До речі сказати, що це міркування мала й інший варіант, спеціально відредагований для того, що б уникнути переслідувань інквізиції.
У “міркуванні” Декарта представлена аналітична геометрія. У додатках до цієї книги викладаються результати досліджень в області алгебри, геометрії, оптиці і багато чого іншого.
Декартом був відкритий спосіб використання математики для наочного зображення і математичного аналізу найрізноманітніших явищ дійсності.
Гробниця Декарта (справа – епітафія), в церкві Сен-Жермен де Пре
Особливо важливим відкриттям цієї книги стала нова математична символіка, заснована на перероблених символах Вієта. Нова математична символіка Декарта дуже близька до сучасної. Для позначення коефіцієнтів Декарт використовує букви a, b, c…, а для невідомих – x, y, z. Сучасного вигляду натурального показника ступеня за кілька століть анітрохи не змінився. Саме завдяки Декарту з’явилася риса над подкоренное виразом. Таким чином, рівняння приводяться до канонічної формі (в правій частині – нуль). Декарт свою символічну алгебру називав “Загальної математикою”, покликаної пояснити “все що відноситься до порядку і мірою”.
Завдяки створенню аналітичної геометрії стало можливим досліджувати геометричні властивості кривих і тіл на алгебраїчному мовою. Тепер рівняння кривої аналізувалися в деякій системі координат. Пізніше цю систему координат стали називати декартовой.
У додатку своєму знаменитому додатку “Геометрія” Декарт вказав методи розв’язання алгебраїчних рівнянь, в тому числі геометричні і механічні, дав детальну класифікацію алгебраїчних кривих. Вирішальним кроком до розуміння “функції” став новий спосіб завдання кривої, за допомогою рівняння.
До речі сказати, саме Декарт формулює точне “правило знаків” для визначення числа позитивних коренів рівняння. До того ж Декарт провів глибоке дослідження алгебраїчних функцій (многочлени), вивчив ряд “механічних” функцій (спіралі, циклоїди).
До найважливіших заслуг Декарта відноситься також формулювання “основний теореми алгебри”: загальне число дійсних і комплексних коренів рівняння одно його ступеня. Згідно з традицією Декарт відносить негативні коріння до помилкових, але відокремлював їх від уявних (комплексних). Невід’ємні речові і ірраціональні числа Декарт розглядає як рівноправні, які визначаються через відношення довжини деякого відрізка до еталону довжини. Згодом подібне визначення числа було прийнято Ньютоном і Ейлер.
Після виходу в світ книги “Роздуми про метод” Декарт став загальновизнаним авторитетом в математиці і оптиці. Це науковий твір протягом багатьох століть було настільною книгою більшості європейських вчених. У наукових працях математиків другої половини XVII століття яскраво простежується вплив геніального творіння Декарта.
Треба сказати, що Декарт вніс величезний внесок також і в становлення механіки, оптики і астрономії.
Саме Декарт вводить поняття “сили” (заходи) руху (кількості руху). Під цим терміном видатний вчений насамперед мав на увазі твір “величини” тіла (маси) на абсолютне значення його швидкості. Декарт формулює “закон збереження руху” (кількості руху), який згодом було уточнено.
Видатний вчений займався дослідженням закону удару. Йому належить перша формулювання “закону інерції” (1644).
У 1637 році була видана книга Декарта “Діоптріка”, в якій викладено основні закони поширення, відображення і заломлення світло, висловлювалася ідея ефіру у перенесенні світла, було пояснена природа веселки.
Наступні покоління гідно оцінили внесок Декарта в розвиток математики, фізики, філософії та фізіології. Іменем видатного французького вченого названо кратер на Місяці.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)