Ремінісценція – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС

Ремінісценція (лат. Reminiscentia спогад) – це один із видів творчих взаємовпливів, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників. Це можуть бути мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов’язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту. Наприклад, перша редакція поеми Ігоря Муратова “Кінець Синього птаха” є ремінісценцією зі знаменитого метерлінківського “Синього птаха”. Шевченківські інтонації простежуються у вірші “З нудьги, знічев’я, з неспокою” у цього ж автора:

З нудьги, знічев’я, з неспокою,

З недоброго передчуття

Я знову мучуся собою,

Переглядаю все життя.

І все караюсь, все караюсь,

Що я чогось недоробив,

І все стараюсь, все стараюсь,

Щоб сам себе не розлюбив.

На ремінісценціях з поеми “Лісова пісня” Лесі Українки будується вірш П. Воронька “Я той, що греблі рвав”:

Я той, що греблі рвав,

Я не сидів у скалі…

Ремінісценціями з поезії П. Тичини є рядки роману О. Гончара “Перекоп”: “Тиша… Тиша. Спорожнів майдан. Спорожніли вулиці. Прищухла, ніби вимерла Чаплинка”. Жартівливою ремінісценцією з поеми І. Котляревського “Енеїда” є такий фрагмент із вірша “Любов”:

Ілько був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак…

(Тінь Котляревського пригорне

Мене в цю хвилю міцно так

І скаже: він таки мастак!..)




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ремінісценція – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС