Реліктові властивості антитіл
Крім зв’язування Аг, комплементу і FcR, молекули Ig мають ще кілька властивостей (мабуть, успадкованих від якихось предкової білків).
– пептідазная активність – в деяких випадках АТ самі розщеплюють свій Аг, функціонуючи як протеази.
– Здатність зв’язувати нуклеотиди виявлена у доменів VL і VH: пуриновое кільце зв’язується із залишками триптофану і тирозину. При цьому зв’язку з нуклеотидами можуть не заважати зв’язуванню з Аг в Аг-зв’язує центрі. Деякі АТ, що зв’язують нуклеїнові кислоти, мають здатність розщеплювати полінуклеотіди (ДНКазной активність).
– Здатність зв’язувати метали (наприклад, ртуть і свинець). Ця властивість АТ може мати відношення до патогенезу захворювань: АТ, пов’язуючи життєво необхідні іони металів-мікроелементів, викликають дефіцит цих металів у внутрішньому середовищі.
Подібні підозри виникли у відношенні склеродермії і АТ, що зв’язують свинець.
– Здатність зв’язувати суперантігени. Властивості суперантігенов для імуноглобулінів описані для 3 речовин: білка А стафілокока (SpA), gp120 ВІЛ-1 і кишкового сіалопротеіна. Один такий суперантігена може зв’язати більше 80% всіх імуноглобулінів крові, при цьому імуноглобулін втрачає здатність зв’язувати свій специфічний Аг. Вважають, що такий один з компонентів патогенезу імунодефіциту при ВІЛ-інфекції.
T-ЛІМФОЦІТЗАВІСІМИЕ Ефекторні МЕХАНІЗМИ
T-лімфоцітзавісімие (антітелонезавісімие) ефекторні механізми імунітету реалізують цитотоксические T-лімфоцити (ЦТЛ). До них відносять CD8 + Tαβ-лімфоцити і частина CD4 +. Є T-кілери і серед Tуδ.
Головне призначення ЦТЛ – санація організму від внутрішньоклітинних інфекцій, реалізована киллерной функцією ЦТЛ і цитокінами.
– кілерні функція. ЦТЛ здійснюють киллерную функцію (див. Рис. 1.4 і 6.4) за допомогою особливих білків – цитотоксинов, до яких відносять перфорин, гранзіми і недостатньо вивчений цітолізін.
♦ Синтез цитотоксинов відбувається de novo після залучення ЦТЛ в імунну відповідь і розпізнавання ними свого Аг.
♦ Накопичення цитотоксинов. У вигляді функціонально неактивних молекул-попередників цитотоксини накопичуються в гранулах, які сконцентровані поблизу TCR.
♦ Дегрануляція ЦТЛ відбувається в області міжклітинної контакту, що утворюється при зв’язуванні TCR з Аг на поверхні клітини-мішені. Цей процес облигатно залежить від Ca2 +.
♦ Перфорин накопичується в гранулах у вигляді розчинного попередника. Будучи вивільненим з гранул і в присутності Ca2 +, перфорин в лічені секунди полимеризуется в мембрані клітини-мішені: ліпофільні ділянки молекул перфорина орієнтуються назовні, гідрофобні – всередину клітини. У результаті утворюється пора діаметром близько 16 нм.
♦ гранзіми і апоптоз. Через пору, утворену перфоріном, ЦТЛ ін’еціруется всередину клітини-мішені гранзіми. Охарактеризовано 3 гранзіми ЦТЛ – А, В і С. Це спеціалізовані серинові протеази, субстратами яких є ферменти, які ініціюють в клітці-мішені програму апоптозу. При цьому відбувається руйнування ДНК і білків не тільки клітини, а й інфікованих її вірусу.
♦ Лизис мішені. Якщо у механізмах апоптозу клітини-мішені є які-небудь дефекти, ЦТЛ все одно руйнує клітину – шляхом осмотичного лізису через сформовані перфоріном пори. Однак у цьому випадку неушкоджені вірусні частки і нуклеїнові кислоти можуть заразити інші клітини, що і відбувається у випадках найбільш “підступних” інфекцій.
– Цитокіни. CD8 + ЦТЛ продукують цитокіни – ИФН, TNFα і TNFβ (лімфотоксин). Зокрема, ИФН проявляє наступні ефекти:
♦ прямо інгібує реплікацію вірусів;
♦ індукує в клітинах-мішенях підвищену експресію молекул MHC-I і – II, сприяючи більш ефективному поданням вірусних Аг T-лімфоцитів (і для розпізнавання, і для киллинга);
♦ активує макрофаги і NK;
♦ нарешті, ІФНу – кофактор індукції диференціювання імунних CD4 + T-лімфоцитів у Th1, а останнє означає, що CD8 + ЦТЛ вносять свій внесок у розвиток інших ефекторних механізмів імунної відповіді – варіанту з участю Th1.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)