Релігія: визначення
Релігія – особливий вид світогляду, що виходить із реальності вищих надприродних сил, що створили і контролюють світ, а також сукупність людей, об’єднаних подібними уявленнями про сутність цих сил і способах взаємодії з ними. На відміну від науки, що спирається на раціональне осягнення світу, релігія орієнтується на містичне одкровення і нераціональну віру в надприродне. Незважаючи на падіння її ролі в індустріальному і постіндустріальному суспільстві, релігія продовжує залишатися одним з найважливіших соціальних інститутів. Для розуміння сутності релігії доречно звернутися до етимології цього слова: на латині “релігія” означає “зв’язок” (мається на увазі зв’язок людини з вищими силами). Релігії протистоїть атеїзм – система поглядів, послідовно заперечує віру в існування будь-яких надприродних сил. Особливим філософською течією є агностицизм, що виходить із неможливості пізнати світ і, зокрема, довести існування або неіснування надприродних сил.
Як архаїчних форм релігії вчені виділяють тотемізм (обожнювання певних видів тварин, поклоніння їм), фетишизм (обожнювання певних предметів, поклоніння їм) і анімізм (віра в наявність душі у всіх тварин і матеріальних об’єктів), з якими пов’язана магія (віра в можливість впливати на надприродні сили за допомогою особливих ритуалів і духовних практик).
Слово “релігія” використовується також для позначення усталених, традиційно сформованих спільностей з особливими віровченням і культом. Віровчення – сукупність догматів (непорушних істин, які не підлягають критиці), обов’язкових для всіх послідовників релігії. Під культом розуміють шанування надприродних сил або їх зображень, а також сукупність пов’язаних з ним предметів і обрядів. Людей, які беруть участь у відправленні культу, називають служителями культу. Одним з елементів релігії є її організаційна структура. У християнстві сукупність віруючих і служителів культу називається “церква”, в ісламі – “умма”, в буддизмі – “сангха”.
За ступенем поширеності розрізняють світові і національні релігії. Світові релігії поширені на значній території і надали (і надають досі) величезний вплив на хід всесвітньої історії. До них відносять християнство, іслам і буддизм. Національні релігії, широко поширені в минулому, в даний час представлені лише іудаїзмом (релігія євреїв), індуїзмом (релігія індійців), даосизмом (релігія китайців) і синтоизмом (релігія японців). Іноді іудаїзм, християнство та іслам об’єднують в групу авраамічних релігій (від імені Авраама, почитавшегося у всіх трьох патріархом). Ці релігії також називають монотеїстичними (від грецьких слів “моно” – “один” і “теос” – “бог”), так як вони проголошують єдинобожжя – шанування Єдиного Бога-Творця. На противагу їм, індуїзм і заснований на ньому буддизм об’єднують під ім’ям дхарміческіх (від санскритського слова “дхарма” – “закон”) релігій. Їх спільною рисою є віра в переродження всіх живих істот після смерті в новому тілі. Дхарміческіх, як і багато інших релігії, є політеїстичними (від грецьких слів “поли” – “багато” і “теос” – “бог”), тобто допускають поклоніння багатьом богам. Прихильники монотеїстичних релігій називають політеїстами “язичниками”.
Більшість релігій єдині, а діляться на напрямки, фактично мають статус окремих релігій. Основні напрямки в ісламі – суннизм і шиїзм, в буддизмі – махаяна і тхеравада. У християнстві напрямки носять особливу назву – конфесії (віросповідання). До найважливіших належать католицтво, православ’я і протестантизм; останній, в свою чергу, також поділяється на ряд конфесій (лютеранство, англіканство, баптизм і т. д.).
Історично роль релігії в житті суспільства була надзвичайно висока. Релігія виконувала безліч функцій: пояснювальну, світоглядну, культурну, інтегративну, компенсаторну, легітимізує, комунікативну.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)