Реімпорт товарів
Реімпорт є спеціальний вид митного режиму. При його здійсненні продукція вітчизняного виробника, вивезена з української території, підлягає зворотного ввезення. При цьому повинні дотримуватися встановлені законодавством терміни. У більшості випадків відсутній утримання митних зборів, податків, інших зборів. Крім того, до цих операцій не застосовуються жорсткі методи економічної політики. У свою чергу, митні служби вважають продукцію, вміщену під режим реімпорту, випущеної для вільного обігу.
Для чого потрібен реімпорт
Реімпорт є митною процедурою. Відповідно її регламентує Митний кодекс України. Дана процедура знайшла широке поширення при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Це пояснюється тим, що при певних обставинах потрібно здійснити зворотне ввезення товару, який раніше був вивезений за межі митної території країни. Передбачено два загальних випадки, в рамках яких необхідно здійснити реімпорт товарів. Він може бути як самостійного повноцінного процедурою, так і завершальною частиною будь-якої іншої економічної операції.
Припустимо, при експорті продукції українська компанія вивезла за межі країни певний товар. Він не підійшов іншій стороні, наприклад, через невідповідність умовам контракту. Тому контрагент вирішив його повернути. В цьому випадку українському експортеру необхідно здійснити зворотне ввезення товару, або його реімпорт.
Якщо здійснювати ввезення попередньо вивезеного товару із застосуванням всіх митних процедур, то для експортера це буде економічно недоцільно. Це пояснюється тим, що йому доведеться оплачувати всі митні збори в повному обсязі. Реімпорт значно спрощує і здешевлює цю процедуру, так як не передбачає будь-яких митних платежів та інших зборів.
Разом з тим при здійсненні процедури реімпорту необхідно провести відшкодування податків (і відсотків з них) в тому випадку, якщо вони не були сплачені при первісному експорті товару. Така ситуація можлива, наприклад, при наявності певних пільг на експорт товарів. Так, деякі ключові галузі економіки України звільнені від сплати експортних мит. Однак при реімпорті український експортер втрачає своє пільгове становище і зобов’язаний заплатити мито на загальних підставах.
Отже, можна зробити висновок про те, що процедура реімпорту товарів здійснюється при відсутності повторної виплати митних зборів і податків при проходженні митного кордону країни.
Під спеціалізований режим реімпорту можуть бути поміщені ті товари, які попередньо були поміщені під інші митні режими.
Випадки, при яких передбачена процедура реімпорту продукції
Випадки, при яких передбачена процедура реімпорту продукцііПроцедура реімпорту застосовується при дотриманні наступних випадків, передбачених законодавством України:
– присвоєння товарів, що підлягають вивезенню з України, статусу товарів для внутрішньоукраїнського використання;
– віднесення товарів, що підлягають реімпорту, до категорії товарів, які є результатом переробки зарубіжної продукції;
– дотримання терміну заявлення товарів до застосування режиму реімпорту. Реімпорт можливо здійснити протягом трьох років з того моменту, який слідує за днем перетину товаром кордону країни при його вивезенні за кордон. Така ситуація можлива, наприклад, для такої категорії, як обладнання, яке застосовується для будівництва, видобутку дорогоцінних металів, промисловості, виробництва і т. п. У цьому випадку необхідно зробити запит начальнику відповідної митної служби одночасно з наданням декларацій, а також тих документів, які підтверджують день перетину продукцією кордону України.
– перебування товарів у кондиції, аналогічної моменту вивезення за межі митної території країни. Виняток становлять ті зміни, які сталися через природного зносу продукції.
– твір сплати ввізних митних зборів, податків та інших платежів, які є обов’язковими для здійснення повернення в бюджет при здійсненні реімпорту.
Важливо відзначити той факт, що якщо товари використовуються за межами країни з метою отримання економічної вигоди, то це не перешкоджає їх приміщенню під процедуру реімпорту. Чи не заважає цьому ремонт, технічне обслуговування товарів та інші аналогічні операції, що дозволяє зберегти продукцію в належному стані. Виняток в цьому випадку становлять: капітальний ремонт, модернізація, збільшення вартості товарів.
Окремо слід позначити перелік тих документів, які слід надати в митну службу для проведення процедури реімпорту. Перш за все, вони повинні містити інформацію про обставини початкового експорту товарів. До таких документів можна віднести:
– митну декларацію, яка була прийнята під час експорту товарів;
– документи, що підтверджують сам факт початкового вивезення товару і обставини, при яких він мав місце;
– документацію, що свідчить про момент перетину товаром кордону митного союзу;
– інформацію по ремонту товарів, вироблених за кордоном митного союзу (якщо він мав місце).
При цьому зазначені вище документи підлягають поданням до митного органу не пізніше, ніж за один місяць до процедури декларування товарів. Максимальний термін розгляду запиту становить один місяць. У тому випадку, якщо були представлені не всі необхідні в цьому випадку документи, то спеціалізований відділ митного контролю протягом п’ятнадцяти діб надсилає повідомлення експортеру.
Заключним етапом реімпорту є випуск товарів для внутрішнього використання на території країни.
Таким чином, можливість здійснення реімпорту продукції значно полегшує життя експортерам.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)