Регіональна політика в рамках Європейського Союзу
Корисна інтеграція Європейського Союзу (ЄС) як на економічному, так і на політичному рівнях, можлива тільки в тому випадку, якщо буде істотно зменшено нинішнє нерівність між економічними потенціалами різних регіонів Союзу. До вже згаданих аргументів на користь вироблення централізованої регіональної політики на рівні Союзу додаються такі міркування.
Стан справ в кожному регіоні в рамках ЄС контролювати набагато складніше, ніж в рамках однієї країни. Мало того, що уряди країн ЄС вирішують різні завдання, – з утворенням єдиної Європи кожна компанія отримує можливість переміщатися з неблагополучних регіонів в більш перспективні в межах всього Союзу.
Депресивні периферійні райони Шотландії, Північної Ірландії, Південної Італії і їм подібні географічно значно більше віддалені від економічних центрів ЄС, розташованих в трикутнику південно-східна Англія – се веро-західна Франція – західна Німеччина, ніж від економічних центрів своїх країн. Ймовірно, бізнес різних країн буде і далі тяжіти до концентрованого ринку в центрі Союзу, ще більше посилюючи його домінуюче над іншими становище.
Різниця між регіонами в рамках всього Союзу значно більше, ніж між регіонами будь-якої окремої країни. Крім того, регіональні проблеми стають більш різнорідними за характером, наприклад, у Великій Британії неблагополучні індустріальні регіони, а в Італії – аграрні. Подібні додаткові обставини ускладнюють вироблення єдиної регіональної політики в рамках ЄС, яка повинна не тільки швидко реагувати на знову виникаючі складнощі, але і проводитися в тісному зв’язку і в згоді з напрямками національної регіональної політики. Щоб прямий контроль за станом справ в одній країні не підривався б можливістю переміщення компанії в іншу країну, необхідна координація дій в рамках всього Союзу.
З цього випливає, що регіональна політика в значній мірі повинна плануватися на рівні ЄС в цілому і передбачати широкий набір заходів, кожна з яких повинна доповнювати один одного. Перед країнами ЄС насамперед стоїть завдання вирівнювання доходів різних регіонів, для чого бажано створення спеціальних фондів стимулювання, які повинні не замінювати аналогічні засоби, що виділяються окремими країнами, а доповнювати їх.
В даний час основна увага трьох фондів структурного розвитку ЄС в першу чергу приділяється програмам регіонального розвитку, а не окремими проектами, і Комісія ЄС має право наполягати, щоб отриманий грант був витрачений в конкретному регіоні. Це такі фонди.
(1) Європейський фонд регіонального розвитку, який виділяє кошти для структурних перетворень в менш розвинених регіонах (в Іспанії, Італії, Португалії та Греції) і в регіонах зі згортаються промисловими галузями (в Великобританії, Іспанії, Франції). Великі отримувачі гранту мають цього Фонду – депресивні регіони Великобританії.
(2) Європейський соціальний фонд, що надає гроші організаціям, які проводять професійну підготовку людей і розробляють схеми створення нових робочих місць.
(3) Європейський фонд сільськогосподарської допомоги і гарантій, що підтримує сільське господарство в найменш благополучних регіонах Союзу або на екологічно неблагополучних територіях, в тому числі і модернізацію там інфраструктури. Позики надаються на вигідних умовах Європейським інвестиційним банком (EIB) і Європейською комісією з вугілля та сталі (ECSC).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)