Реформи у Великобританії – коротко
Єдиним великим європейською державою, що уникнув революційних потрясінь, була Великобританія. “Майстерня світу”, найбільш промислово розвинена країна, вона володіла особливими традиціями політичної культури. Правлячі кола Британії воліли вирішувати суспільні проблеми шляхом компромісу, не вдаючись до насильства.
Промисловий переворот висунув на перший план нові верстви суспільства – промислову буржуазію і пролетаріат, завдяки яким країна досягла вражаючих успіхів в економіці. Однак політична влада як і раніше належала старим класам – великої буржуазії і землевласникам, представленим в парламенті партією торі. У суспільстві поширювалися настрої на підтримку реформи, що розширює виборчі права жителів промислових районів.
Перша реформа, згідно з якою виборче право отримав невелике коло людей, що належали в основному до промислової буржуазії, була проведена в 1832 р Перетворення не торкнулися більшості населення країни, і боротьба за більш радикальні зміни продовжилася. Вона велася мирним шляхом – за допомогою проведення мітингів і подачі петицій.
У 1838 р англійські робітники виклали свої вимоги в Національній хартії. Документ передбачав запровадження загального виборчого права і можливість займатися парламентською діяльністю представникам робітників. На підтримку хартії проводилися грандіозні мітинги і демонстрації, збиралися підписи. Чартистское рух (хартія – англ. Charter), що тривало до 50-х рр. XIX ст., Протягом всієї своєї історії не виходило за рамки законності. Нечисленні радикали, були за застосування насильства для досягнення поставлених цілей, не знайшли підтримки серед робітників.
Влада Великобританії відкинули вимоги чартистів. Основні положення Національної хартії були втілені в життя в другій половині XIX ст. урядами лібералів і консерваторів. У результаті парламентських реформ 1867 і 1884 рр. коло людей, що володіли виборчим правом, був істотно розширений. Реальна влада в країні належала обраній населенням нижній палаті парламенту – палаті громад – і формованому нею уряду. Оплотом аристократії залишалася палата лордів. У Великобританії утвердилися права громадян на свободу слова, друку, зборів і т. Д. Однак велика буржуазія і землевласницька знати продовжували чинити значний вплив на проведену державою політику.
У другій половині XIX ст. у Великобританії виникли сильні тред-юніони (профспілки), які зіграли важливу роль не тільки в економічній, але і в політичному житті країни. Завдяки їх діяльності було прийнято ряд законів, що регулюють трудові відносини: законодавчо обмежувалася тривалість робочого дня, визнавалося право робітників на страйк. Уряд вживав заходів для розвитку освіти і охорони здоров’я. Причина успішного проведення реформ – в укорінених на Британських островах традиціях громадянського суспільства і права.
Але поведінка англійців в Ірландії – першої англійської колонії – мало відповідало принципам правової держави, які вони відстоювали у своїй країні. Прагнення ірландського народу до самовизначення і створення національної держави зустрічало запеклий опір властей. Боротьба ірландців за незалежність супроводжувалася збройними зіткненнями, що приводили до численних жертв.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)