Реформи Тюрго

Людовик XVI припадав онуком Людовику XV. У 1774 р, коли він вступив на престол, йому було лише двадцять років. За природою людина доброзичливий, він не проти був присвятити свої сили служінню батьківщині, але він зовсім був позбавлений сили волі і звички до праці, та й утворення його було саме недостатнє. Людовик XVI постійно перебував під впливом оточуючих – своєї дружини Марії-Антуанетти (дочки Марії Терезії), братів (графа Прованського і графа д’артуа) і двору, які між тим робилися все більш і більш непопулярними в країні. У суспільстві готові були вірити у все погане, що тільки розповідалося про близьких до короля людей і про дворі, але сам Людовик XVI користувався спочатку любов’ю, здобувши прихильність до себе відновленням парламентів. Незабаром по вступі на престол молодий король зробив міністром фінансів (генеральними контролером) дуже відомого фізіократів, одного з чільних діячів освітньої літератури і чудового адміністратора Тюрго. Свої урядові здатності Тюрго довів в якості інтенданта однієї провінції, де він зробився навіть улюбленцем народу (привілейовані, навпаки, його не любили). Тюрго приніс із собою на міністерський пост гарячу любов до батьківщини, широкі реформаторські плани, вищий ступінь сумлінного ставлення до виконання обов’язків і непохитну чесність.

Програма Тюрго була програма освіченого абсолютизму. Він не хотів ні найменшого применшення королівської влади і з цієї точки зору не схвалював відновлення парламентів, тим більше, що з їхнього боку очікував тільки перешкоди своїй справі. Він говорив навіть, що якби йому дали на п’ять років деспотичну владу, то він зробив би Францію счастливою. На відміну від інших діячів освіченого абсолютизму, Тюрго був противником централізації, всі недоліки якої у Франції знав добре, сам пробувши кілька років інтендантом. Він навіть створив цілий план сільського, міського й провінційного самоврядування (“муніципалітети”), заснованого на бессословном і виборному початку, і хотів, щоб на чолі нових адміністративних установ був поставлений “королівський муніципалітет” з представників від окремих провінції, але лише з дорадчим правом голосу і тільки з деяких питань. Цим Тюрго хотів поліпшити управління місцевими справами, зацікавивши в них саме суспільство, і разом з тим сприяти розвитку громадського духу. Як представник філософії XVIII в., Тюрго був противником станових привілеїв, хотів привернути дворянство і духовенство до платежу податків і навіть скасувати всі феодальні права – безоплатно кріпацтво і всі повинності селян, що випливали з їхньої колишньої неволі, і за допомогою викупу – повинності, що лежали на селянських землях. Він також задумав знищити цехи і різні сорому торгівлі (монополії, внутрішні митниці). Нарешті, він мріяв про повернення рівноправності протестантам і про розвиток народної освіти. Міністр-реформатор озброїв проти себе всіх захисників старовини, починаючи з королеви і двору, які були незадоволені введеної їм економією. Проти нього були і духовенство, і дворянство, і відкупники податків, і хлібні баришники, і парламенти; останні стали противитися його реформам і цим викликали його на боротьбу. Проти ненависного міністра різними безглуздими чутками дратували і народ, і цим порушували заворушення, які довелося втихомирювати вооруженною силою. Хоча Людовик XVI і говорив, що тільки він та Тюрго люблять народ, але для надання підтримки міністру-реформатору був занадто слабкий характером, і після неповних двох років управління справами Франції (1774-1776) Тюрго отримав відставку. Те небагато що, що він встиг зробити, було скасовано.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Реформи Тюрго