Реформи Карла Мартелла

На початку 8 століття королі династії Меровінгів стали грати все меншу роль в політичному житті Франкской держави і отримали в історії прізвисько “ледачих”. Незважаючи на титул правителя держави, вони розгубили свій колишній вплив на народ. Реальна влада повільно, але впевнено переходила до других після короля особам Франкського держави – майордомом. Це були своєрідні вищі чиновники, які призначаються королем в 3 різні області (Нейстрия, Австразія і Бургундія) і підкоряються безпосередньо правителю держави (та й то формально). До початку 8 століття держава франків була роздроблена і піддавалася нападам баваров, саксів та інших німецьких народів, що заснували в різних регіонах свої держави. Більш того, на кордонах Франкського держави незабаром з’явилася ще одна реальна загроза в особі Арабського халіфату. Засновники ісламу вже встигли захопити майже всю Північну Африку і більшу частину Близького Сходу і почали похід в Європу.

Такою була ситуація до приходу на пост майордома майбутнього “рятівника Європи” і великого реформатора Карла Мартелла, сина Піпіна Герістальскій, засновника роду Арнульфінгов (або ж Піпінідів). Карл народився в області Австразія в 687 році. За твердженнями джерел він був позашлюбною дитиною всесильного майордома. До речі, Піпін на початку 8 століття проводив фактично незалежну внутрішню і зовнішню політику і формально до кінця свого правління вважався правителем Франкського королівства. Після його смерті в 714 році влада захопила його перша дружина, яка оголосила себе регентшею свого малолітнього онука-майордома і 15-річного короля Дагоберта III, а Карл, син покійного від другої дружини був відправлений до в’язниці. Але почалися в різних областях чвари сприяли його звільненню з в’язниці, а в подальшому і фактичного приходу до влади в 715 році. Зробивши втечу з в’язниці, Карл зібрав вірні собі війська і розбив своїх ворогів всередині країни. Новоспечений майордом зберіг за собою права не тільки на 3 основні області королівства, а й повернув до складу Франкської держави, що відпали від часів занепаду Меровингов області Алеманнію, Тюрінгію і Баварію, а також підпорядкував королівської влади Прованс і Аквитанию. Потім Карл конфіскував землі своїх політичних супротивників.

Розібравшись з внутрішніми ворогами майордом взявся за здійснення реформ. З огляду на, що франкская армія потребувала поповнення сил у війні великою армією арабов. Так як більша частина селян були розорені і не могла служити в кінних військах. Тому Карл звернув вирішив поряд з народною піхотою створити і сильну кінноту. А на утримання і спорядження вершника були потрібні кошти. Майордомом була проведена бенефіціальна реформа. Як відомо, вершники ще при перших Меровингах набиралися з числа знаті. Кінні війська утримувалися за рахунок держави і за службу отримували в спадкову власність землю. Карл також став роздавати землі – бенефіції (в перекладі з латинської beneficium – благодіяння). Однак майордом застосував зовсім іншу систему пожалування земель. Тепер принцип роздачі носив умовний характер. Якщо раніше знати і після закінчення військової служби зберігав за собою і за своїми нащадками отримані королівські землі, то тепер видаються вищого прошарку бенефиции поширювалися тільки на термін служби в армії. Разом з собою вершник повинен був приводити і добре екіпірований кінний загін. У разі закінчення служби і непокору королівським наказом даровані землі відбиралися. За такої умови король автоматично ставав паном (феодалом), а служила за подарований ділянку знати перетворювалася на васала. З огляду на, що казна була спустошена, майордом конфіскував землі церков і монастирів, якій у духовенства було в надлишку. Саме секуляризовані землі видавалися в якості бенефициев для службовців в армії. Таким чином, Карл Мартелл однієї цієї реформою вирішив відразу кілька проблем в країні. Помітно посилилася франско армія, якої особливу міць надала оновлена ​​кіннота. З плином часу з армії була витіснена селянська піхота і там також стала служити знати, за таким же принципом, що і кіннота. До речі, саме ця оновлене військо зуміло розгромити арабську армію в битві при Пуатьє в 732 році і вигнати їх Європи.

З огляду на, що дана система набору в армію була використана вперше, то на той момент армія франків вважалася однією з найсильніших. Що стосується селян, які остаточно розорилися і перестали служити в армії, то вони автоматично перетворювалися на васалів воїнів, яким видавалися бенефіції і обробляли ці землі. Не залишилася в програші і католицька церква. Секуляризована у них земля хоч і передавалася знаті, проте за конфісковані у них території призначалася певна компенсація. Втім, у міру збільшення завойовницьких воєн і захоплення нових територій, духовенству були подаровані величезні ділянки. Саме при Карла Мартелла почала формуватися чітка феодальна ієрархія. Вельми популярними стали відносини покровительства, панування і підпорядкування, засновані на спеціальних договорах: комендації, прекария і самозакабаления. Чітко вимальовується вищий прошарок в особі короля, керівних осіб держави. За ними слідували значно збагатилися духовенство і воїни, яких, крім земель балували ще й різними титулами. Далі слідували купці і ремісники, а в самому низу перебували закріпачені селяни. Згодом, дана феодальна драбина була вдосконалена нащадками майордома, майбутніми королями і імператорами з династії Каролінгів, засновану на честь Карла Мартелла. Фактично саме всесильний майордом і був правітелелем великої Франкской держави.

Таким чином, Карл Мартелл – великий реформатор і “рятівник Європи”, однією бенефіціальної реформою в корені змінив військову структуру, систему роздачі земель і встановив чітку феодальну ієрархію, не забувши при цьому і привілеї для свого основного союзника в особі католицької. Плодами його реформ сповна скористалися його наступники – син Піпін Короткий і онук імператор Карл Великий.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Реформи Карла Мартелла