Реформи Івана Грозного
Іван IV був сином великого князя Василя III і Олени Глинської. Після смерті батька Івана правління взяла на себе його мати, яке тривало 5 років. Після смерті великої княгині влада перейшла в руки членів семибоярщини.
Дитинство майбутнього царя пройшло в обстановці постійної боротьби за головні ролі між боярськими пологами Шуйських, Оболенський, Бєльських. Сцени боярського свавілля і насильства розвинули в Івані підозрілість і глибока недовіра до людей. Своє 15-річчя (пора повноліття в XVI столітті) він ознаменував лише опалами та стратами.
Початок самостійного правління Івана IV зазначено актом політичного значення – 16 січень 1547 року він взяв титул царя.
У 1549 році утворилася партія реформ, яку очолює улюбленцем царя Олексієм Адашевим, і отримала назву “вибраних ради”. Сюди входили близькі царя люди – дяк Іван ВисКоватий, митрополит Макарій, священик Сильвестр, А. М. Курбський. З цього часу починається епоха правління Івана Грозного, ознаменована успіхами у внутрішніх справах і зовнішній політиці.
Іван IV разом з обраною радою провели ряд реформ, спрямованих на централізацію Російської держави. На характер реформ вплинуло Московське повстання 1547, яке показало царю, що влада його не самодержавно.
Першим кроком стало скликання в 1550 році Земського собору, або Великої земської думи. Іван IV дав зрозуміти, що час боярського самовладдя минуло, і кермо влади бере в свої руки. Плодом наради стало нове видання судового зводу, який повторив Судебник 1497 року, але виправлений і доповнений різними указами і грамотами, пов’язаними з поліпшенням судових порядків.
У 1551 році був скликаний Церковний собор, де були зачитані “Царські питання”. Всі ці питання разом з відповідями були розділені на сто голів, чому і все соборну укладення отримало назву Стоглава. Стоглав має таке ж державне значення, як і Судебник. Церковна реформа Івана Грозного стосувалася монастирського землеволодіння. У травні 1551 року було видано указ про конфіскацію всіх земель і угідь, переданих Боярської думою єпископам і монастирям після смерті Василя III. Цей закон забороняв церкви купувати нові землі без доповіді уряду.
Одночасно з судовою реформою Вибрана рада зайнялася впорядкуванням місництва.
У 1553 Іван Грозний ввів на Русі друковане справа. Книгодрукування стало нове ремесло, яке очолив Іван Федоров.
З метою зміцнення збройних сил уряд Адашева приступило до організації постійного стрілецького війська і сформувало трьохтисячний стрілецький загін для особистої охорони царя.
Центральним пунктом зовнішньої політики Івана Грозного було остаточне погибіль татарської сили. У 1552 році була взята Казань, а в 1556 царські війська оволоділи Астраханню. Розгром Казанського й Астраханського ханств поклав кінець трьохсотлітньої панування татар в Поволжі. Слідом за цим башкири оголосили про добровільне приєднання до Росії, визнали себе васалами царя правителі Великий ногайською орди і Сибірського ханства, пятигорские князі і Кабарда на Північному Кавказі.
Але з іншого боку підкорення Казані і Астрахані посилило вороже ставлення до нас Кримської орди. На той момент Іван IV був зайнятий почалася у 1556 році Лівонської війною, тому він відмовився від ідеї наступу на Крим.
На другому етапі реформ виникла єдина наказовому система. Зовнішні зносини зосередилися в Посольському наказі, військові справи – в Розрядному, земельні справи – в Помісному, скарги на ім’я царя приймалися чолобитні наказом. Боярська дума контролювала діяльність наказів. Ухвалення наказовій системи призвело до скасування “годувань” в 1556 році.
З приходом до влади вибраних раді реформи Івана Грозного придбали різко виражену антібоярская спрямованість.
Незабаром Іван IV став все більш і більш перейматися своїми радниками, його непокоїла думка, що вони керують ним і ні в чому не дають йому волі. Тому в 1560 році цар розігнав Раду. Слідом за цим пішла епоха страт і опричнини.
У 1564 році вся царська сім’я виїхала зі столиці, захопивши з собою скарбницю і церковні скарби, і зупинилася в Олександрівській слободі. Іван Грозний оголосив про своє зречення від престолу, розраховуючи на вмовляння повернутися. У лютому 1565 цар повернувся в Москву і прийняв владу на висунутих їм умовах.
Іван Грозний заснував опричнину зі своєю системою управління, армією і територією, а Московська держава (земщину) передав в управління Боярської думи. Цар присвоїв собі необмежені повноваження розправлятися з “неслухняними” боярами без поради з думою.
До складу опричнини входили найбільш економічно вигідні повіти країни, які служили основним джерелом доходів для опричного скарбниці.
Цар наполягав, що створення опричнини необхідно для боротьби зі зловживанням владою бояр і їх зрадою. Почався період кривавих страт, побиття громадян цілими натовпами, варварського розгрому міст. Цей період епохи Івана IV Грозного отримав назву “Смутного часу”.
Іван Васильович помер 19 березня 1584 року. Росія в епоху Івана Грозного спочатку була звеличена, а потім доведена до великого виснаження і приниження. Підйом промисловості і торгівлі змінився занепадом. А російське просвітництво, що впало в татарську епоху, в Смутні часи впало ще нижче.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)