Рефлекторна дуга

Рецептори. У шкірі, м’язах, суглобах і внутрішніх органах знаходяться кінцеві освіти нейронів – рецептори. Вони мають різну будову. Найбільш просто влаштовані рецептори в м’язах, шкірі, кровоносних судинах і внутрішніх органах. Більш складну будову у рецепторів, розташованих в органах почуттів.

Сприймаючи роздратування, рецептори перетворять його в нервове збудження. По нервових волокнах воно проводиться в центральну нервову систему.

Розрізняють рецептори зовнішні і внутрішні. Зовн – н і е рецептори сприймають подразнення, що виходять із зовнішнього середовища. Ці рецептори знаходяться в шкірі, органах зору, слуху, нюху і смаку. Внутрішні рецептори сприймають подразнення, що виникають у внутрішніх органах: хімічні, механічні, температурні та ін. Вони розташовані в опорно-руховому апараті, внутрішніх органах, кровоносних судинах і в органі рівноваги.

Специфічність рецепторів. Рецептори вуха сприймають лише звукові подразники. На рецептори ока діє світло. Больові рецептори шкіри сприймають тільки больові відчуття, а температурні – зміни температури поверхні шкіри.

Рецептори очі не сприймають звукові подразнення, а рецептори органу слуху – світлові і колірні. На больові рецептори не діють ні ті ні інші подразники. У цьому виявляється специфічність рецепторів: їх пристосованість тільки до певних подразників і нечутливість до інших.

Нерви. Нерви відходять від центральної нервової системи. Нерв складається з довгих пучків нервових волокон. Нервові волокна, якою б довжини вони не були, мають мікроскопічну товщину, але іноді вона може досягати великої величини. Поперечник сідничного нерва дорівнює 1 см.

Зовні нерв покритий сполучнотканинною оболоч – кой білого кольору. На поперечному зрізі (рис. 7) добре помітні перерізані пучки нервових волокон (7), оточені прошарками сполучної тканини (2), кровоносні судини (3).

Види нервів. До складу нервів можуть входити відцентрові або доцентрові нервові волокна, або ті й інші разом. Залежно від цього розрізняють три види нервів.

Доцентрові нерви передають збудження від органів в центральну нервову систему, інформуючи її про всі зміни всередині і поза організмом. Тому їх називають ще чутливими і “осведомітельних”. Такий, наприклад, слуховий нерв.

Відцентрові нерви проводять імпульси від центральної нервової системи до органів. Їх називають руховими, “командними”. Прикладом може служіт1 окоруховий нерв.

Змішані нерви становлять більшість нервів тіла людини. Так, все спинномозкові нерви складаються з чутливих (доцентрових) і рухових (відцентрових) нервових волокон. За ним імпульси рухаються одночасно і відцентрово і доцентрово, але тільки по однойменних нервових волокнах.

Нервовий центр. Певні ділянки нейтральної нервової системи, що управляють будь-якою діяльністю організму, називають нервовими центрами. Кожен нервовий центр являє собою кілька груп нейронів і нервових волокон. Всі разом вони забезпечують нормальне здійснення тих чи інших функцій організму. Так, у людини є центри мови, листи дихання та ін.

Рефлекс. Рефлекс-це відповідь організму на подразнення. Як він здійснюється? Почувши дзвінок, що сповіщає початок уроку, учні швидко йдуть в клас Звук дзвінка – це подразник. Він збуджує рецептори органів слуху. Від них збудження по доцентровому слухового нерву передається в центральну нервову систему. Там воно перемикається на відцентрові волокна рухових нервів і по них доходить до м’язів. Скорочення м’язів викликає руху. Отже, у здійсненні рефлексу бере участь центральна нервова система. Рефлекс-це реакція організму, що здійснюється через центральну нервову систему, у відповідь на отримане роздратування.

На організм людини постійно діють різні подразники: звуки, запахи, світло, холод, вид різних предметів і т. П. У відповідь на їх дію здійснюються різні безумовні і умовні рефлекси. Наприклад, ми мимоволі повертаємо голову на звук, закриваємо очі при занадто яскравому світлі. Це безумовні рефлекси. Вид входить до класу викликає умовний рефлекс і учні встають. Уміння писати букви і цифри, танцювати, грати в м’яч – все це умовні рефлекси. У людини вони дуже різноманітні, кількість їх набагато більше, ніж у вищих тварин.

Діяльність нервової системи в основному проявляється в здійсненні наявних умовних і безумовних рефлексів і в утворенні нових рефлексів умовні. Реолекс – основа нервової діяльності. За допомогою рефлексів організм пристосовується до життя в існуючих умовах і до їх змін.

Рефлекторна дуга. Шлях, який проходить збудження при здійсненні рефлексу, називається рефлекторною дугою (рис. 8). У найпростішому випадку рефлекторна дуга включає тільки два нейрона і збудження безпосередньо передається з центростремительного нервового волокна (/) на відцентрове (2). Але це – редчайшее виняток. Найчастіше в центральній нервовій системі збудження передається через кілька вставних нейронів (3). Їхні тіла і відростки розташовані всередині спинного або головного мозку.

Як тільки збудження від рецептора через центральну нервову систему дійде до робочого органу, він зробить дію. Дитина, побачивши іграшку, простягає до неї руку Це рефлекс, Дитина взяв іграшку – реф – Лекс здійснився, закінчився. У цьому вираз прямого зв’язку – нервово імпульси вдути з центральної нервової системи до робочого органу:

Рецептор -> – доцентрові іейрон-> центральна нервова система -> відцентровий нейрон-> робочий орган

Таке уявлення про лінійної рефлекторної дузі не враховує результату виробленого дії. Для організму важливий результат, а не тільки рух, виконане для його досягнення. Тому існує і зворотний зв’язок – імпульси, що йдуть від рецепторів робочого органу в центральну нервову систему. Вони виникають в рецепторах, що сприймають результат дії. Про те, що існує зворотний зв’язок, свідчать багато фактів. Відомо, що і при закритих очах людина відчуває скорочення своєї мускулатури. Це результат зворотного зв’язку м’язів з центральною нервовою системою.

Завдяки зворотного зв’язку здійснюється самоконтроль. Нервова система контролює результати рефлекторної діяльності органів. Якщо дія відбувається правильно, т. Е. Досягається потрібний результат, рефлекс закінчується. У нашому прикладі це схоплювання іграшки. Якщо ж дитина не дотягнувся до іграшки, то він буде продовжувати спроби. Отже, відсутність правильного результату призводить до того, що рефлекс не закінчується. Спроби повторюються до досягнення потрібного ефекту,

Звідси випливає висновок: останньою ланкою будь-якого pecb – лекса є зворотний зв’язок. Без неї ні людина ні тварина не могли б пристосуватися до вічно мінливих умов навколишнього середовища. Рефлекторна дуга є рефлекторним кільцем. Це кільце замикається зворотним зв’язком.

Многонейронност’ рефлекторних дуг. Рефлекторні дуги більшості рефлексів складаються з багатьох нейронів. Дуже часто рефлекторна дуга включає ланцюг з більше кількості вставних нейронів, по яких збудження проходить в кору півкуль головного мозку. Кро ого, бічні відгалуження аксонів передають їм куль а сусідні нейрони. За ним збудження проводиться багатьом органам, які беруть участь у рефлектор ної реакції організму. Так в кожне рефлекторну дію втягуються органи і системи органів. По суті справи весь організм, як єдине ціле, бере участь у здійсненні рефлексу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Рефлекторна дуга