Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Редиф
Редиф
Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі. Застосований у першому бейті, Р. без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком:
Днів, що з друзями провів, не забувай!
Тих далеких любих днів не забувай!
Як уста твої отруїть сум,
Тих, із ким ти пив і їв, не забувай!
Хай тебе вже й не пригадує ніхто,
Ти й тепер їх, як братів, не забувай! […].
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Related posts:
- ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі Є два сині телевізійні екрани, Що показують два різні види На битву твого життя з драконами, що загрожують людству. Твої уста є, мов зорі – Далекі не тільки від неправди, а й від усього. І взагалі, як від кривавого вчинку, Не можна відірвати очей від твоєї краси. […]...
- Месневі Месневі (араб. – здвоєння) – у ліриці східних народів – велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування (аа бб вв…). Зверталися до цієї форми Рудакі, Нізамі, Сааді, Фізулі та ін. Про своєрідність версифікаційної структури свідчить уривок з поеми “Шахнаме” Фірдоусі, перекладеної В. Мисиком: Хай в тебе розум буде водієм, […]...
- Новеліно “Новеліно” – анонімний збірник новел, одна з найдавніших пам’яток італійської художньої прози межі XIII-XIV ст. Збереглося дві редакції – коротка під назвою “Сто старих новел” та повна. В основу “Н.” покладено мандрівні сюжети середньовічної літератури, історії, де діють міфологічні та легендарні персонажі (Нарцис, Геракл, Давид, Трістан та Ізольда й ін.), історичні особи (Карл Анжуйський, Бертран […]...
- ЧОРНОБРИВЦІ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки і зустрічі знаю. Бачив я і в чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на […]...
- О, земле втрачена – ВАСИЛЬ СТУС – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас О, земле втрачена, Явися бодай у зболеному сні, І лазурово простелися, І душу порятуй мені. І поверни в дні забуті, Росою згадок окропи Віддай усе благій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де чорне […]...
- Подражаніє 11 псалму – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І возвеличимо на диво […]...
- О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ – ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурове простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де […]...
- КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ – Хрестоматія з зарубіжної літератури “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка – немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! Твої зубки – немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли… Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатового […]...
- Інтимна лірика Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення […]...
- ПЛЕОНАЗМ Плеоназм (грец. πλεονασμόζ – надмірність) – це стилістична фігура, що грунтується на синонімічному повторі попереднього слова: ждати – чекати, пам’ятай, не забувай, тишком-нишком і т. д. Плеонастичний повтор не мотивований логічно і вживається як засіб стилістичного увиразнення мовлення. Найчастіше вживаний у народнопоетичній творчості: “Під ним кониченько, // Під ним вороненький // Сильно дужий” (народна пісня). […]...
- Завдання відкритої форми – Життєвий шлях і світогляд І. Франка З’ясуйте на основі аналізу вірша І. Франка сутність трагедії поета: Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі – глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль – ніщо В ній не ворушиться. Замерзло все, Немов гнилий в гущавині ставок, Якого темну […]...
- ГАФІЗ – ІЗ КИТАЙСЬКОЇ ЛІРИКИ – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ГАФІЗ – ІЗ КИТАЙСЬКОЇ ЛІРИКИ – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ (бл. 1325- 1389 чи 1390 рр.) Така вже дорога кохання, – ніхто їй кінця не сягне! Віддати всю душу повинен, хто тільки на неї ступне. Гафіз Здавна в мусульманських оселях поряд із Кораном зберігають збірку (диван) віршів Гафіза. За цими книгами іранці ворожать про своє […]...
- Моя улюблена пора року – X варіант – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ – 6 клас Моя найулюбленіша пора року – осінь. Восени все навколо стає таким прекрасним, наче в казці. Листя змінює свій звичний зелений колір на різнобарвний букет, ніби кожне дерево одягає свою сукню. Берізки переодягаються в золоті шати, каштани стають темно-червоними, клени перетворюються на багряні вогнища. Кривавими плямами кидаються у вічі стиглі китиці горобини. Осіннє повітря стає чистим […]...
- Короткий переказ – Ой ти, дівчино, з горіха зерня – ІВАН ФРАНКО – ЛІТЕРАТУРА 70-90-х РОКІВ XIX СТ ІВАН ФРАНКО Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – […]...
- Короткий переказ – О земле втрачена, явися – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурово простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум […]...
- Скорочено – З ПРИПОВІСТЕЙ СОЛОМОНОВИХ Про повагу до батьків і старших. Зберігай у пам’яті, мій сину, науку батька свого й не забувай нагадувань матері своєї! Заховай їх у серці назавжди. Коли йтимеш, вони будуть тебе супроводжувати; як ляжеш, стоятимуть на варті біля тебе, а коли прокинешся, розмовлятимуть з тобою. Бо наказ є смолоскипом, а наука – світлом. Про допомогу вбогим. […]...
- Скорочено – ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ… – ІВАН ФРАНКО – 10 КЛАС Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- Чого являєшся мені у сні? – ІВАН ФРАНКО – ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. – 10 клас Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- Чого являєшся мені?.. – Іван Франко (1856-1916) – ТИТАН ДУХУ Й ДУМКИ Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- Синестезія Синестезія (грецьк. synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Найяскравіше С. проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та “слухового кольору”, здатного сприймати, […]...
- ШЛЯХЕТНИЙ СУПРОТИВНИК – Із збірки “Творець” (1960) – Хорхе Луїс Борхес Магнус Барфод 1102 року розпочав вирішальне завоювання королівства Ірландія; кажуть, що в переддень смерті він отримав таке привітання від Мюрхертаха, дублінського короля: “Нехай у твоїх військах битиметься золото і буря, Магнусе Барфоде. Нехай завтра на просторах мого королівства буде щасливою твоя битва. Нехай твої королівські руки тчуть страхітливу тканину меча. Нехай не шкодують похвал твої […]...
- Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Очі твої, злочинно-гречні, Сліплять, як сонце на екваторі. А слова твої небезпечні – Як набої в палаючій ватрі. Незбагненні, немов азіати, Гріхи твої усміхненолиці. І страшно коло тебе стояти, Як зимою коло криниці. Твоїх пальців холодний подув Зірвав мого серця листик. Страх мій перетворився на подив Рук твоїх – авантюристок. Ти рішуча […]...
- РОВЕСНИКИ – ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА Батьку, ми ровесники з тобою. Обірвав свинець твої літа. Над твоєю двадцять третьою весною Вічність проліта. Розминулись ми навік з тобою. Ти мене не бачив, я – тебе. У моєї долі, долі молодої Небо голубе. Батьку, в серце крадуться тривоги. Заслоняє тінь мою зорю. Без вагання я пройду твої дороги, Подвиг повторю. Ой ти весно, […]...
- ДО УКРАЇНИ – Михаил Старицкий Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогi, Днiпра ревучого славетнiї пороги I хвилi золотi твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої бiлесенькi, немов хустини, хати, Поважну рiч старих дiдiв чубатих I регiт дiтвори в жартливому танку. Як я любив в нiч теплу, весняну Чуть пугача з дiброви тихий […]...
- Твір “Вірність в дружбі” Є цінності, які змінюються, губляться, пропадають, стаючи пилом часу. Але як би не змінювалося суспільство, все одно протягом тисячоліть залишаються одвічні цінності, які мають велике значення для людей всіх поколінь і культур. Однією з таких вічних цінностей, безумовно, є дружба. Люди дуже часто вживають це слово в своїй мові, тих чи інших людей називають своїми […]...
- БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови […]...
- “Виконання своєї роботи” – гідний спосіб кинути виклик смерті (за романом А. Камю “Чума”) – шкільний твір 11 клас ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА У ДЗЕРКАЛІ ЛІТЕРАТУРИ Роман Альбера Камю “Чума” – це хроніка одного тяжкого року у звичайному місті Орані, французькій префектурі на алжирському узбережжі. У цьому місті, як і в інших містах світу, люди багато працюють, але в житті їх цікавить тільки комерція, гроші. Втіхи, розваги, кохання, спілкування з друзями вони відкладають […]...
- ЗА ВСІХ СКАЖУ… – ПАВЛО ТИЧИНА ЗА ВСІХ СКАЖУ… За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій […]...
- “Літні канікули” – твір Літні канікули – це прекрасний час, коли не потрібно йти в школу, коли світить сонце і можна гуляти допізна. Після того, як написані всі контрольні і здані всі іспити, можна вдихнути на повні груди і насолодитися теплими днями. Особливо я люблю їздити з батьками або друзями на річку. Там можна купатися в теплій воді, засмагати […]...
- Ластівки на сонці, ластівки на сонці – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Ластівки на сонці, ластівки на сонці, Як твої зіниці в радісних очах… Зацвіли ромашки десь на горизонті, Й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Я твою шинелю цілував до болю І твої коліна, любі без кінця, Ніжні та рожеві, як берізки голі, Що ростуть далеко, на чужих сонцях… Бачу за морями молоді дороги, Де припав до […]...
- Скорочено – ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ… – ІВАН ФРАНКО – 10 КЛАС Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
- Скорочено – ДО ФРАНЦУЗЬКОГО ШАНСОНЬЄ – ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ – 11 КЛАС Це є поезія найвища Це є найвища простота, Коли передаються вірші, Мов поцілунки – з уст в уста. Твої пісні легкі і світлі – Їх так сприймають слухачі. Та пам’ятай: у цьому світі Є свистуни і стукачі. А ти – гітара, гілка з дерева, І ти сьогодні на кону. Скажи, кому твоя заревана Душа потрібна, […]...
- Особливості середньовічної персько-таджицької поезії – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає європейців своїми ліричними й філософськими шедеврами. Оспівуючи жіночу красу, кохання, розмірковуючи над сенсом життя, намагаючись доторкнутися до таємниць Всесвіту, східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Середньовічна література Сходу (або персько-таджицька класична література) поділялася на прозу й поезію. Проза, яка почала розвиватися з XI […]...
- Мати – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Мати В далеку путь ідуть її сини, Зa тридев’ять земель чужих і невідомих, І їм услід, прадавній і сумний, Її руки трикратний хресний помах. О, руки матірні, і ніжні й шкарубкі, До вас вернутися лише на мить єдину! В далеку путь рушають парубки, Ідуть на подвиг у ясну годину. Відвага прадідів у грудях вироста, І […]...
- Поетизми – Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Поетизмами називаються слова, уживані майже виключно в мові поетичних творів і дуже рідко за їхніми межами: “Мова є одність. Але пам’ятай, о, поете: як в домі, // В одності мови чіткий поділ на поверхи є. // Поверхи, отже, назвімо: є мова, щоденних взаємин, // Мова науки і є вповні відмінна від них // Мова поезії. […]...
- Міні-твір “Мої літні канікули” Літо – моя улюблена пора року, адже воно означає свободу від школи і важкою навчання. Зазвичай я йду спати після опівночі влітку і можу спати допізна. Це дуже важливо для мене, тому що я дуже втомлююся прокидатися рано протягом всього навчального року. Найважливіше для мене – це провести цікаві і фантастичні літні канікули, наповнені справами […]...
- Хто написав повісь “Шинель” Цю повість написав Микола Васильович Гоголь (1809-1852) – великий російський класик, драматург, критик і публіцист, автор поеми “Мертві душі” і збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”, які увійшли до шкільної програми. Своє дитинство М. В. Гоголь провів в Сорочинцях (Полтавська губернія). Народився в небагатій родині дворян Василя Опанасовича і Марії Іванівни Гоголь-Яновських. Всього було 12 […]...
- ВІДПОВІДЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись, Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний,- Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку плющ […]...
- І ось ляжу,- родючий гній – ПЛУЖНИК ЄВГЕН …І ось ляжу,- родючий гній,- На скривавлений переліг… – Благословен єси, часе мій! Навчи мене заповітів своїх! Розцвітайте, нові жита! …А на кожному колосі – мука моя… О, воістину час ратай! Славословлю його ім’я. Благословен єси, часе мій! О, жорстокий! І весь в крові! Це нічого, що я мов гній – Під посіви твої нові! […]...