Рецептори шкіри

Розрізняють чотири види шкірних відчуттів: тактильне (відчуття дотику, тиску), теплове, холодовий і болюче.

Відчуття дотику відрізняється від відчуття тиску, наприклад мовою не можна визначати пульс.
Кількість тактильних рецепторів близько 500000, холодових – 250000, теплових – 30000. Найбільше тактильних рецепторів розташовується на кінчиках пальців, долонної поверхні кисті, підошві ніг, мовою, кайме нижньої губи.

Дотик збуджує швидко адаптуються рецептори, а тиск – повільно адаптуються. До вібрації особливо чутливі кінчики пальців і долоні. Тактильні рецептори, або механорецептори, реагують і на температурні роздратування. Температурних рецепторів багато на обличчі, особливо на губах і століттях. Теплові рецептори розташовані глибше холодових, на периферії рогівки, і в кон’юнктиві очі їх немає.

До теперішнього часу не встановлена залежність між структурою рецепторів шкіри і їх функцією. Можливо, відмінність відчуттів залежить не тільки від подразнення різних рецепторів, а від особливостей просторового та часового розподілу імпульсів в аферентних нервових волокнах і швидкостей їх проведення при подразненнях різної якості і інтенсивності (НЕЙФІЛА, 1927). Передбачається, що вільні нервові закінчення – органи больових відчуттів. Нервові волокна часто закінчуються не між клітинами, а всередині самої клітинної цитоплазми. Це важливий факт, так як адекватним подразником для болю є всякий ушкоджує агент, що викликає руйнування клітини або тканини.
Існує думка про єдність периферичних рецепторів і периферичних нервових шляхів для больових і тактильних відчуттів. Роздратування рецепторів тактильних відчуттів при подпорогових (для болю) і порогових подразненнях викликає “подболевие” тактильні відчуття, які при посиленні роздратування перетворюються на відчуття болю.

Є, однак, класичні приклади спеціальної больовий рецепції: такі болі, що виникають при подразненнях рогівки і повік, а також при подразненнях чревного нерва, які ніяких інших відчуттів не дають. Передбачається, що рецептори для сприйняття тепла та холоду одні й ті ж. Вони відрізняються тільки глибиною розташування в товщі шкіри. Рецептори холоду розташовані більш поверхнево.
Існування в шкірному аналізаторі чотирьох роздільних видів рецепторів піддається в даний час сумніву. Дуже відносна також точність підрахунку рецепторів шкіри, особливо, якщо врахувати виявлене в лабораторіях Н. А. Рожанська і Л. А. Орбелі “чергування” шкірних рецепторів, що полягає в їх почерговому збудженні, що виявляється по появі рухових рефлексів при подразненні окремих пунктів шкіри. У той момент, коли один з шкірних рецепторів порушимо, інший не порушимо. А в наступний момент, навпаки, перший стає невозбудімості, а другий збудливим. Це “чергування” може бути обумовлено зміною збудження і гальмування в нейронах шкірного аналізатора.
Збудливість шкірного аналізатора досягає максимуму до 17-27 років і різко змінюється залежно від функціонального стану головного мозку. Наприклад, вона різко зменшена при втомі і при сильних емоціях.

Одночасне роздратування інших аналізаторів (зору, слуху, нюху, смаку) також значно знижує збудливість аналізатора шкіри. Навіть біль середньої сили може бути значно зменшена при одночасних подразненнях інших аналізаторів.
Абсолютний поріг роздратування тактильних рецепторів неоднаковий в різних ділянках тіла, найменший – мовою і носі.

Збудливість тактильних рецепторів найбільша при частотах механічних зміщень, або коливань, 40 – 500 Гц. Точність оцінки частоти коливань, преутворених в нервові імпульси, досягає 5 – 10%.
Поріг розрізнення (різницевий) близько 1/30 (див. с. 578).
Тимчасової поріг, тобто найкоротший проміжок часу між двома послідовно розрізнюваними подразненнями найменший для тактильного аналізатора (близько 2 мс).
Отже, найбільш функціонально рухомим, або лабільним, є тактильний аналізатор, потім слід холодової, теплової і, нарешті, больовий. Больовий аналізатор володіє найменшою функціональної рухливістю, окремі больові подразнення в найменшій мірі розрізняються послідовно в часі.
Одночасний просторовий поріг – найменша відстань між двома точками, на якому вони відчуваються роздільно при одночасному подразненні, – різний для всіх чотирьох видів шкірної рецепції, він найменший для тактильної і найбільший для больовий рецепції.

Здатність з’єднувати тактильні відчуття, одержувані з різних рецептивних полів, в одне комплексне відчуття виробляється протягом життя завдяки освіті тимчасових нервових зв’язків у великих півкулях. Наприклад, дотик до кульки бічними поверхнями пальців дає одне відчуття, а при перехрещенні пальців виходять два відчуття двох кульок (досвід Аристотеля).
Тактильні подразнення дуже тонко локалізуються. Ця здатність виробляється протягом життя. В її уточненні беруть участь, крім тактильних рецепторів, подразнення рецепторів зору, пропріоцепторів та ін Щодо порога тактильних подразнень слід зазначити, що він наростає з віком. Отже, у людей похилого віку здатність локалізувати тактильне роздратування падає.
Найменшою мірою може бути локалізовано болюче подразнення. Крім того, сильна біль супроводжується іррадіацією збудження в центральній нервовій системі, що робить неможливою її локалізацію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Рецептори шкіри